– Аж так? Якось зайду і потішу себе.
– Не треба. На тебе чекає важка праця, і відволікатися не варто.
Поїзд засичав і спинився в найогиднішій станції від Бомбею до північного сяйва, і вони розійшлися, щоб спинити таксі, обіцяючи одне одному скору зустріч.
Прийнявши щиросерді вітання і зручно розташувавшись у Колумбійському клубі, Боббі скинув одежу й одягнувся в халат, щоб відновити роботу над журналом Гадсона. Починався новий розділ, де автор звірявся читачеві ще більше, ніж доти, неначе, долучившись до таємниці завдяки самому актові продовження перекладу, спадкоємець цієї книги піднісся тепер на новий щабель приятельських стосунків.
Важливо, щоб ви знали, яким серйозним вимогам має відповідати людина, що сподівається примножити власну силу за допомогою методу, до якого я вдався згідно з настановами Рандольфа.
Я мушу згадати про них тепер, позаяк, цілком можливо, що ці слова прочитає якийсь запальний ентузіяст, який, прагнучи скористатися великою обіцяною винагородою, може вдатися до експериментів, від яких не матиме ані втіхи, ані користи; і, збентежений невдачею, зневіриться ще більше, ніж доти.
Усе це я змушений був пережити сам, позаяк Рандольф злегковажив попередити мене, що для успіху обов’язковим є дотримання певних умов. Я дізнався про них з власних помилок.
Від самого початку слід пам’ятати, що жодні альтруїстичні поривання – хай які затратні – не допоможуть жертводавцеві, коли той хоча б трохи знехтував природні та нормальні зобов’язання, на які мав би зважати. Він не тільки мусить виявити щедрість, але вважати цю окрему самопожертву найвищим альтруїзмом, який анітрохи не подібний до простої щедрости.
Його увагу має заполонити будь-який мислимий обов’язок, перш ніж він почне шукати нагоди виконати таємну послугу з особливою метою розширити власну особистість, щоб вона стала вмістилищем тої непоясненної енергії, яка гарантує особливу силу.
Моє життя бігло вузькою стежкою. Мені не випадало майже жодної нагоди для кривди й обману, навіть якби я був схильний до підступу. У моїй навчальній програмі не було купівлі й продажу. Я жив переважно під суворим наглядом – у школі, коледжі та інтернатурі – не маючи змоги припуститися важких чи ненаправних хиб.
Однак, коли я почав звільнятися від зобов’язань, то з великим подивом усвідомив, що лечу в боргову яму. Наприклад, я виявив, що досить багато добрих людей, розкиданих тут і там, було викреслено з мого життя. Буквально або фактично я наказав їм забратися геть. У деяких випадках, міркував я, вистачало підстав, щоби викинути їх зі свого життя. Але набагато частіше вони лишали після себе спогад про близькі взаємини зі мною – досить близькі, щоб їх розірвання стало можливим. Я з’ясував, що майже всі без винятку люди, яких відкинув – погнав їх геть з очей, якщо хочете – були тісно пов’язані зі мною… Якщо мова про мене, то вони йшли геть, забираючи з собою чималу частку мене самого!
Як виявилося, втратити друга, якому ти присвятив дещицю своєї особистости, означало втратити також часточку себе.
Успішне застосування філософії, з якою ви ознайомилися, вимагає відновлення тої частини власної особистости, яку розсіяли, відтяли инші люди. Якщо хоч трохи внутрішньої енергії було розпорошено, то її потрібно повернути.
Творець цієї теорії, усвідомлюючи, як важливо вберегтися від таких втрат, радив, щоб усі непорозуміння було залагоджено негайно. Коли відчуження позбавляє вас нормальних стосунків з другом, він відходить, тримаючи частку вашої особистости в руках. Ви мусите зібрати ці уламки самого себе, будь-що-будь, щоб мати принаймні усю особистість, яка дійсно належить вам, перш ніж вдатися до більшого розширення.
По-друге: ви можете допустити помилку, повсюди шукаючи можливостей долучитися до инших особистостей, намагаючись перевиховати їх. Щаслива обставина допомогла мені уникнути цього. Як це не дивно, перша справді важлива послуга, яку я зміг надати, ще до експериментів з цими таємничими процесами, стосувалася доньки чоловіка, який показав мені спосіб робити це… Я проклав на кін усю невелику репутацію, яку мав, і віддав у заставу всі свої сподівання, виконавши операцію, яка врятувала їй життя і, цілком випадково, прислужилася тому, що мені присвятили три сторінки коментарів в наступному виданні "Медичної енциклопедії".
Боббі залишив папери там, де вони лежали, дбайливо вдягнувся, викликав таксі і поїхав у Ґордонс. Він не знаходив жодної вичерпної відповіді на те, звідки взялося це несподіване рішення. Відповідаючи на це питання, він мусів би сказати, що в ту мить відчув, як його потребують в Ґордонсі. Безумовно, що він не йшов туди шукати утіх.