— Правильно, — погодився Дігон, коли вони залишились наодинці у великому залі з голими стінами, куди були вмонтовані карти найважливіших регіонів Центральної Америки, вони починали світитися після легкого торкання до пульта, встановленого на письмовому столі, за яким умостився Майкл Велш, запросивши співрозмовника сісти біля нього в зручному, м’якому кріслі.
— Звідси вам буде краще знайомитися з нашими матеріалами, містер Дігон, — сказав Велш. — Я посадив вас у крісло директора, а він любить комфорт.
— Я згоден поступитися комфортом заради надійності, — відповів Дігон. — Якби ваш директор і наш президент керувалися таким постулатом, думаю, американці жили б спокійно й щасливо. Як у вас з часом, містер Велш?
— Я мушу повернутися до Вашінгтона не пізніше як о десятій тридцять, у Європі напружене становище, шифровки з наших резидентур надходять кожні три хвилини; хоч п’яту частину, але доводиться читати…
— Тоді я сформулюю предмет нашого інтересу дуже твердо…
— Яв курсі, містер Дігон.
— Ні, містер Велш, ви в курсі того, про що вас поінформували мої помічники… Я їм довіряю і люблю їх, але вони — це вони, а я — це я. Річ у тім, що Гаривас мене цікавить не тільки тому, що я не хочу, як і кожен патріот Штатів, повторення Куби чи Нікарагуа, а й тому, що я принципово занепокоєний діяльністю Леопольдо Граціо. Саме тому я й попросив моїх людей влаштувати нам зустріч.
— Але вони нічого не сказали мені про Леопольдо Граціо, — Велш здивовано знизав плечима й витяг свої «Лакі страйк». — Я зрозумів їх так, що об’єктом вашого інтересу є плантації бобів какао в Гаривасі, міра стабільності нинішнього режиму, загроза націоналізації чи соціалізації, персоналії, які можуть бути корисними для вашого підприємства… Я так зрозумів ваших колег.
Дігон усміхнувся.
— Я повторюю: вони — це вони, а я — це я… Певен, що телефонні розмови моєї корпорації фіксуються апаратом ФБР, звідки цілком можливий витік інформації, а втім, вона можлива, на жаль, і в моєму штабі… Саме тому головне я відкриваю вам. Одному. І нікому більше.
Велш натиснув на одну з кнопок пульта; пророкотів низький бас з двох динаміків, прикріплених десь під стелею:
— Центральний пункт інформації слухає.
— Мене цікавлять дані про Леопольдо Граціо, фінансиста.
— Центральний пункт інформації наполягає на тому, щоб ви назвали свій пароль. І номер посвідчення.
— Тридцять вісім — вісімдесят сім, номер картки дев’ять тисяч один, дріб кей даблью.
— Дякую, — пророкотів низький бас, і на стіні якраз навпроти крісла, де сидів Дігон, з’явилося зображення Леопольдо Граціо: високий, ледь розповнілий чоловік з білозубою усмішкою, в строгому чорному костюмі. — Приблизна вартість акцій, скуплених його фірмами за останні місяці, — рокотав далі бас ще на нижчому регістрі, — становить сто сімдесят мільйонів доларів; близький до концерну Бліка, володіє контрольним пакетом акцій у фірмі «Граціо корпорейшн», вартість яких дорівнює двомстам сорока мільйонам доларів; найбільшу активність його представників зафіксовано за останні місяці в Гаривасі, Бразілії та Еквадорі. Об’єкт інтересу в Бразілії — акції «Фольксвагена», в Еквадорі — гра на зниження акцій компанії ITT, у Гаривасі він поставив на какао-боби, скуповуючи акції «Фрут компані» на біржах Женеви, Гонконгу, Амстердама і Франкфурта. Двічі зустрічався з прем’єр-міністром Гаривасу полковником Мігелем Санчесом, запропонував позику — сто мільйонів доларів для реалізації проекту єдиної енергосистеми в країні після того, як какао-боби завоюють світовий ринок. Концерн Граціо виявляє серйозний інтерес до енергетичного бізнесу, володіє сімнадцятьома процентами акцій в «Електрисіте женераль» і сімома процентами «Електришегезельшафт ам Майн». У Граціо надійні зв’язки з керівниками профспілок працівників електростанцій Федеративної Республіки Німеччини, Бельгії, Данії та Іспанії, які, в свою чергу, постійно контактують з міністрами економіки відповідних держав. Отже, в тому разі, якщо Граціо розмістить позику в Гаривасі й уряд полковника Санчеса підпише з ним угоду, інтересам Сполучених Штатів може бути завдано певного збитку, бо ключові пости по зв’язках з економікою Гаривасу перейдуть до рук центристських, а то й соціалістичних (Іспанія, Франція) урядів Європи.