— Серія товарів? — спитав Степанов.
Верньє відпив ковток води, очі його стали колючими.
— Мені сказали, що ви абсолютний профан у біржових справах… Мабуть, дещо ви все-таки знаєте, коли вам знайоме поняття «комодіті»… Може, й про тюльпанову біржу знали раніше?
Степанов легко збрехав:
— А ось про це я почув уперше.
— Так от, тепер біржі продають «комодіті», це благословенна біржою спекуляція, гірше, ніж. спекуляція, це смертельний покер — або мільйон, або куля, яку треба пустити собі в лоб, якщо програв ставку. У вісімдесятому році нинішнього століття товарного золота, котре можна було купити й продати, налічувалося приблизно тисяча шістсот тонн, а на біржах Лондона, Штатів і в Цюріху «комодіті» на золото було куплено на вісімдесят тисяч тонн, можете собі уявити?! Таким чином, біржа тепер стала місцем, де відбувається купівля і продаж паперів, тобто неіснуючого! Коли раніше вирощувач тюльпанів страхував свій труд у серйозних торговців, то зараз між садівником і тим, хто фінансує виробництво, стоять від двадцяти до сорока посередників, тобто поки товар іде від виробника до споживача, ціна на нього підскакує від двадцяти до сорока процентів — залежно від кількості спекулянтів-причеп, що грають на біржі… Для вас це нове?
— Трохи чув, але ваша концепція для мене нова. Спасибі, містер Верньє… Я хотів попросити вас пояснити мені значення ряду термінів, ходових на біржі… І не просто пояснити їхню суть, а й проілюструвати, коли можна, як біржа пов’язана з політикою…
— Та це ж зрозуміло! Кожен із сорока посередників має зв’язки! Не можна жити без зв’язків у світі бізнесу, а особливо біржі… А зв’язок — це ланцюг, що замикається на тій людині, котра — корисно чи по-дружньому, але виходячи з міркувань кар’єрних — може впливати на політичні рішення… Археолог Шліман, який відкрив Трою, деякий час жив у Санкт-Петербурзі, грав на біржі й купався в розкошах, бо мав дуже широкі зв’язки в урядових колах, підказуючи ті чи інші ходи міністрам; проекція на минуле в політиці ціниться — набагато вище, ніж вправи футурологів… Політики бояться нового, їм зручніше жити за британським принципом аналогів…
— Що означає біржовий термін «рулетка»?
— Це гангстеризм, гра на риск, це несерйозно…
Степанов не стримався:
— Містер Верньє, у вас дуже дивна англійська — правильна, тільки акцент явно не французький…
— Німецький, містер Степанов, німецький, я німець, Верньє — мій псевдонім, насправді я Піке, ковбасник, і платить мені гроші Аксель Шпрінгер… Ні, ні, я не поділяю його переконань, просто він платить так добре, що в мене лишається час написати дому кілька оглядів і на свої книжки…
— Чому ви живете в Парижі?
— Но комент, — відрізав Верньє, — як кажуть американські президенти, цього питання я не коментую…
— Огляди Верньє ми читаємо, — зауважив Степанов, — вони розумні…
Верньє посміхнувся.
— Давайте ваші запитання, відповім з радістю… Між іншим, ви знаєте, що вашого Распутіна охороняли дві служби: таємна поліція звичайно, а ще краще — приватні детективи банків. Ті оберігали його як зіницю ока, він же впливав на політиків… Назрівав путч… Механіка змови прочитується абсолютно…
— А біржа може бути причетною до змови?
— Безпосередньо… Тільки, звісна річ, не так, як пишуть комуністичні пропагандисти.
— А як вони пишуть? — спитав Степанов. — Мені не доводилось читати книжок комуністичних пропагандистів про біржу…
Верньє крякнув.
— Ви хороший співрозмовник, і мені приємно розповідати вам, бо людство втратило вміння з інтересом слухати, суцільні вулкани, всі самовиражаються, а за душею анічогісінько немає, виригають зім’яту вату… Ви спитали про зв’язок біржі з політикою… Доведу на прикладах… Тільки все-таки вип’ємо кави, га?