Едвардс був першим, хто дізнався про переворот у Гаривасі; він зразу ж надіслав привітальну телеграму Санчесу, і хоч чимало його колег, не кажучи вже про апарат державного секретаря, висловили неабияке невдоволення таким необачним жестом сенатора, Едвардс стояв на своєму і підтримував відкриті контакти з посланцями полковника.
… Санчес і Едвардс потисли руки, а потім несподівано для самих себе обнялися й поляскали один одного по спині.
— Ну що, — сказав Едвардс, — дуже пахне порохом?
— Дуже, — відповів Санчес.
— Знаю… Я в захопленні від вашого спокою в ситуації, що склалася… Я читав, що вас звинувачують у безхребетності, в невмінні й небажанні стукнути кулаком по столу, але я вважаю вашу лінію єдино правильною… Перш ніж поставити вам ряд запитань, пов’язаних з економічними проблемами, я хотів би з’ясувати головне… В разі, коли ваш енергопроект виявиться заблокованим — фінанси, таким чином, полетять к бісовій матері, виникне кризова ситуація, — ви маєте намір пустити сюди кубинців чи росіян в обмін на їхню економічну підтримку?
— Якщо ми опинимося в безвихідному становищі й усі відмовляться нам допомагати, ми змушені будемо прийняти допомогу марсіан, не те що кубинців.
— Полковнику, я маю на увазі їхню воєнну присутність.
— З правими ультра, які обстрілюють нас із сельви, ми впораємося, народ ненавидить їх… Але з американським флотом тягатися нам не під силу.
— Я поки що не маю даних про такий вихід з кризи. А ви?
— Ми пам’ятаємо Гватемалу і Санто-Домінго.
— Як це казав Маркс? — Сенатор нахмурився, пам’ять у нього була така, що можна позаздрити. — Історія повторюється двічі: один раз у вигляді трагедії, другий раз у вигляді фарсу.
— Життя вносить корективи, — зауважив Санчес. — Спочатку була трагедія у Гватемалі, потім у Домініканській Республіці, не фарс, а ще страшніша різня… А після цього Чілі… А тоді Уругвай…
— Як правило, Білий дім виявлявся втягнутим в ситуацію.
— Хто ж у такому випадку каже «а»?
— Ті, хто зацікавлений у кризі. Ті з наших великих фінансистів, кому ви і Граціо наступили на мозоль… А бідолашній адміністрації нічого не лишається робити, як покривати те, що сталося.
— У нас є підстави думати, що Білий дім уже давно згоден покрити те, що готується в Гаривасі, — всміхнувся Санчес.
— Підстави? — Едвардс незадоволено поморщився. — Ми люди однієї професії, полковнику… Дайте мені факти, і я обіцяю вам почати битву, коли повернуся до Вашингтона.
— Добре, фактів немає, але я запевняю вас, що уряд поки що не обговорював можливості укладання воєнного союзу ні з Гаваною, ні з Москвою. Я запевняю вас, сенаторе, що ми не підемо на те, щоб благословити воєнну присутність тих, хто гарантує Гаривас від інтервенції з півночі, до самого останнього моменту. Якщо ваш уряд згодиться подати нам допомогу в реалізації енергопроекту, то кризу, очевидно, буде погашено.
— Тут справа не в уряді, полковнику… Ваші люди спробували всі можливості на Уолл-стріті?
— Як мені відомо, так.
— Не певен. Зрештою далеко не всі наші бізнесмени зав’язані з воєнно-промисловим комплексом… Більшість діє саме в мирних галузях економіки.
— Сенаторе, ми готові пробувати ще і ще раз, але, погодьтесь, терпіння — не моє, я вмію терпіти, а моїх колег, які виражають думку більшості нації, — не може бути безконечним. Погодьтеся і з тим, що питання престижу в нашому іспаномовному світі має особливий, оголений, чи що, характер… У мене створюється враження, що Вашінгтон навмисне підштовхує нас до повороту на схід, аби мати розв’язані руки. Вам не здається?
— З погляду формальної логіки, не можу не погодитись з вами, але мені потрібні факти… Я згоден посильно допомогти вам у контактах з Японією, гадаю, це був би оптимальний варіант виходу з ситуації, що склалася…
— А чому не Бонн?
Едвардс зітхнув.
— Яке це має значення, Італія чи Федеративна Республіка? І та й та в Європі… Я згоден з вами: загибель Граціо була дуже вигідна вашим противникам, щоб вважати це самогубством… У нас досить сильні зараз ті групи, які аж надто ревниво ставляться до «західноєвропейської тенденції» економічної моделі… А втім, політичної також — насамперед я маю на увазі контакти Європи з Кремлем… Бонн навряд чи займе відкриту позицію в нинішніх умовах. Вони вижидатимуть. Токіо може відважитись на те, щоб зразу ввійти у ваш енергопроект…