— Треба було б точніше сформулювати, — зауважив ЗДА. — «Сили реакції»… Це зразу зв’яжуть з нами, ліві почнуть кричати, що Санчеса вбили прокляті янкі і таке інше…
Велш усміхнувся.
— Можна подумати, що не ми усуваємо Санчеса, а дядя Іван. Живіть реальностями… В розвідці — на нашому рівні — небезпечно перебувати в світі пропагандистських ілюзій… Що стосується «сил реакції», то, мабуть, розумніше замінити на «екстремістські елементи» — це нейтральніше, просто багатозначне формулювання… Як буде усунено начальника генерального штабу Діаса і міністра громадської безпеки Пепе Ауреліо?
— Водночас з Санчесом. Група Хорхе відрепетирувала операцію в Гватемалі, на нашій базі п’ятдесят чотири нуль три, — відповів Аксель.
ЗДА закурив, обернувся до Велша.
— Майкл, у мене є чимало зауважень до тих статей, які підготовлено для публікації в пресі Гаривасу та Пами після подій, що мають відбутися… Там є кілька недодуманих пасажів… Зокрема, редакційні статті, які дадуть вранішні газети, ніяк не реагують на присутність наших воєнних радників у Гватемалі й Сальвадорі — це непростима помилка; майора Лопеса негайно зв’яжуть з нами. Потім, зовсім недостатній гнів проти тих, хто здійснив «криваве злодіяння». По-третє, ні слова не сказано про необхідність докласти всіх зусиль для проведення в життя курсу Санчеса на модернізацію економіки, жодним словом не згадується його енергопроект…
Заступник директора по науці, ЗДН, похитав головою.
— Я й досі страшенно жалкую про те, що ідею «Білої книги» по Гаривасу хтось відкинув.
— Цю ідею відкинув я, — уточнив Велш. — Як тільки з’явиться «Біла книга», весь світ чекатиме, де ми вдаримо. Згадайте Гватемалу і Домініканську Республіку, наші «Білі книги» передували операціям… Тоді ми намагалися довести радянську воєнну присутність, а що можна довести в Гаривасі? Ні, ні і ще раз ні, ми випробуємо якісно новий варіант зміни керівництва, ми робимо ставку на спадкоємність справи Санчеса.
ЗДН чомусь посміхнувся, витяг з кишені два невеличкі аркушики.
— Апаратура прослухування, яку наші люди встановили на квартирі заступника міністра фінансів Гаривасу, дала нам змогу записати його розмови… Поки що нічого тривожного… Але одна фраза насторожила, — ЗДН заглянув в аркушик, — ось вона: «Я переконаний, що Санчес розумніший, обережніший і зосередженіший, ніж про нього думають… Він анітрохи не ідеаліст, він дуже раціональний, і якщо він жде, то знає, чого жде».
Велш подивився на Акселя.
— Ви говорили про ваше джерело, близьке до Санчеса… Що воно дає?
— Я певен, що Санчес жде якоїсь дуже важливої інформації від Леопольдо Граціо…
Велш подивився на годинник.
— Нехай собі жде. Скільки часу йому залишилося ждати? Я завжди плутаю часові пояси…
Аксель відповів:
— Зараз має надійти офіційне повідомлення, що Граціо зійшов зі сцени.
— Ви переконані, що його співробітники не почнуть атакувати? — вперше за весь час спитав ЗДР. — За моїми даними, Хуан Бланко — спритний хлопець, він у ділі, він коштує мільйонів десять, він давно поставив на Санчеса, і він іспанець, людина честі, слова і так далі…
Велш запитливо подивився на Акселя; той похитав головою.
— Зараз ще рано говорити з ним. Ми це зробимо пізніше, і чомусь я переконаний у його поміркованості. Дон Валлоне має на нього вплив…
ЗДР повторив:
— За нашими відомостями, Хуан Бланко чіпкий, але мозковий трест групи Граціо очолює Бенджамін Уфер.
— Правильно, — погодився Аксель. — До нього в нас немає підходів, але, судячи з психологічного портрета, ми досить ретельно його аналізували, Уфер не наважиться на бійку. Він з породи тих, хто підспівує, а сам не може вести першої партії.
— Які є уточнення чи доповнення до проекту «Кориди»? — спитав Велш.
— Все визначиться зразу ж після того, як ліквідують Санчеса, — сказав ЗДН. — Скільки ми не плануємо, як старанно не вивіряємо деталі, машина бюрократії десь і в чомусь не спрацьовує. Принаймні, наші люди, які стежать за Лопесом, задоволені тим, як він веде свою партію: ніякої метушні, чудова конспірація, стриманість і достоїнство в стосунках з начальником генерального штабу Діасом. Тривогу, яку оголосять у частинах «червоних беретів», розквартированих у столиці, буде замотивовано трьома вибухами пластикових бомб — перед входом у наше консульство, в посольство Куби та Еквадору. Вибухи заплановано здійснити за п’ятнадцять хвилин до ізоляції Санчеса, в цьому розумінні апарат продумав план цілком точно.