Я повідомив їй останні новини. Навіть у ті роки, коли ми були одружені і жили разом, я не розповідав їй подробиці мого минулого, тож почуте стало для неї потрійним сюрпризом. По-перше, я зізнався їй, що свого часу розірвав стосунки з моєю сім’єю і втратив права на будинок, про який вона нічого не знала; по-друге, я сповістив її, що нещодавно повернувся до родинного маєтку; наостанок я оголосив про своє рішення відмовитися від кар’єри ілюзіоніста.
Як і передбачалося, Джулія спокійно сприйняла цю інформацію (лише на мить утратила самовладання, почувши, що віднині до неї слід звертатися «леді Джулія»). Трохи згодом вона запитала у мене, чи справді я вирішив полишити сценічну кар’єру. Я відповів, що не маю вибору. Джулія повідала, що, попри наше розставання, вона захоплено стежила за моїм професійним становленням, шкодуючи лише про те, що більше не підтримує мене.
Поки ми розмовляли, я відчув, як у глибині душі зростає і рветься назовні відчай через мій ганебний вчинок — заради якоїсь американки я покинув дружину і, що більш непростимо, своїх чудових дітей.
Учора, перед від’їздом із Лондону, я вдруге попросив Джулію зустрітися. Цього разу дітей не було.
Я здався на її милість і попросив вибачення за всі свої гріхи. Я благав її повернутися до мене й розпочати сімейне життя з чистого аркуша. Присягався зробити для неї все, що спромога.
Вона обіцяла обміркувати мою пропозицію, але поки що відмовилась. Я заслужив на таку відповідь.
Того ж дня я вирушив нічним поїздом до Шеффілду. Примирення з Джулією заполонило мої думки.
14 листопада 1900
Попри особисті переживання, я змушений повсякчас думати про гроші через те, що будинок прийшов у занепад і проблема потребує вирішення.
Сміховинна ситуація: страждати від безгрошів’я після того, як розтринькав величезну суму. Саме тому я написав Теслі, вимагаючи повернути все, що я йому заплатив. Майже три місяці тому я поїхав із Колорадо-Спрінгз і відтоді не отримав жодної вісточки від нього. Незалежно від його нинішнього становища я стягну борг, оскільки одночасно звернувся до нью-йоркської адвокатської контори, чиї співробітники допомогли мені під час останніх гастролей. Доручив повіреним почати судовий процес проти Тесли першого числа наступного місяця. Якщо він поверне гроші відразу після отримання мого листа, я відкличу свій позов; якщо ж він відмовиться, йому доведеться гірко пошкодувати про це.
15 листопада 1900
Повертаюсь до Лондону.
17 листопада 1900
Я знову в Дербіширі і відчуваю, що втомився від поїздів. Проте я не втомився від життя.
Джулія висловила свою думку стосовно нашого можливого возз’єднання. Стисло кажучи, я маю прийняти одне просте рішення.
Вона каже, що повернеться до мене й буде моєю дружиною за однієї умови — якщо я продовжу кар’єру ілюзіоніста. Хоче, щоб я покинув Колдлоу-Хаус і повернувся до Ідмістон-Віллас. За її словами, ні вона, ні діти не бажають перебиратися до Дербіширу — далекої незнайомої місцевості. Вона настільки чітко обґрунтувала свою позицію, що мені стало ясно: ці умови не обговорюються.
Намагаючись переконати мене, що її пропозиція принесе користь і мені, вона наводить чотири основні аргументи.
По-перше, каже Джулія, ми обоє одержимі сценою, і, попри те, що зараз вона зосереджена на вихованні дітей, їй би хотілося брати повноцінну участь у моїх майбутніх сценічних експериментах. Наскільки я зрозумів, мені буде заборонено виїжджати на закордонні гастролі без неї, щоб уникнути ризику познайомитися з черговою Олівією Свенсон, яка розлучить нас.
По-друге, зазначає вона, на початку року я досяг кар’єрної вершини, але моя відсутність грає на руку негіднику Бордену, який ось-ось привласнить мої лаври. Судячи з усього, він досі демонструє публіці свою версію трюку з підміною.
Також Джулія нагадує мені, що єдиний доступний мені спосіб заробляти гроші — сценічна магія, тим паче що я маю певні обов’язки — утримувати її та управляти родинним маєтком, про існування якого вона вперше почула минулого тижня.