— Як пише Еллі, вони вже відправили мені апаратуру. Залишається отримати її.
Джулія виявилася ідеальною слухачкою, яка цілком поділяла мій ентузіазм. Упродовж наступної години ми розмовляли про можливості, що відкривалися переді мною завдяки новому апарату. Джулія швидко здогадалася, що я замислив. Якщо мені вдасться продемонструвати публіці цей номер, Борден зазнає нищівної поразки!
Зізнаюсь, що я мав певні сумніви щодо своїх подальших дій, проте Джулія остаточно розвіяла їх. Ба більше, вона була настільки схвильована, що ми негайно перейшли до пошуків апаратури.
Я з сумом припустив, що доведеться витратити чимало тижнів, щоб обійти величезну кількість лондонських пароплавних компаній, розшукуючи загублену посилку. Однак Джулія, яка завжди славилася вмінням розрубати гордіїв вузол, запропонувала:
— Чому б нам не почати з поштових відділень?
Дві години по тому ми виявили два адресовані мені величезні контейнери, що спокійно чекали на отримувача в Маунт-Плезант, у бюро незатребуваних посилок сортувального центру.
15 грудня 1900
Останні три тижні я божеволів від нетерпіння — довелося чекати, коли в моїй майстерні проведуть електрику. Поводився, наче мала дитина, якій заборонили гратися з новою іграшкою. Ми змонтували апаратуру, щойно я привіз її з Маунт-Плезант, але для використання потрібна електроенергія. Я тисячу разів перечитав чіткі інструкції містера Еллі! Після моїх нескінченних нагадувань і наполегливих прохань Лондонська електрична компанія нарешті завершила необхідні роботи.
Відтоді я присвятив себе репетиціям, повністю віддавшись тренуванням із цим унікальним приладом. Стисло опишу те, що я встиг засвоїти. Інформація надається в довільному порядку.
Я отримав апарат в ідеальному робочому стані; згідно з блискучим задумом винахідника, він сумісний з будь-яким наразі відомим джерелом живлення. Це означає, що я можу гастролювати з цим номером по Європі, США і навіть (як підкреслює Еллі у своїх інструкціях) країнами Далекого Сходу.
Щоправда, я не зможу демонструвати мій трюк у тих театрах, де не проведено електрику. У майбутньому, перш ніж погоджуватися на ангажементи, я маю перевіряти, чи виконано цю умову так само, як і деякі інші, викладені нижче.
Портативність. Я знаю, що Тесла зробив усе, що змога, але обладнання вийшло достобіса важким. Провідного значення набувають такі фактори, як-от перевезення, розпакування і монтаж. Скажімо, звичайна подорож поїздом до місця гастролей вимагатиме від нас неабияких зусиль — звісно, якщо я бажаю працювати з апаратом Тесли.
Технічні випробування. Апарат треба монтувати двічі. Вперше — для робочих випробувань, вранці того дня, коли я виступаю в театрі, а вдруге — перед виходом на сцену, поки головна завіса опущена і глядачі дивляться попередній номер. Шановний Еллі радить, яким чином випробування можна провести швидко й непомітно, проте навіть якщо я візьму до уваги його цінні рекомендації, робота буде напрочуд важкою. Доведеться більше тренуватися і найняти кількох асистентів.
Планування театрів. Огляд приміщень — обов’язкова умова. Цим займатимусь я або Адам Вілсон.
Огородження сцени. Вельми досяжна мета, хоча такі дії часто дратують монтувальників, які чомусь вважають, що мають право дізнатися таємниці ілюзіоністського ремесла. Але в моєму випадку неприпустимо дозволяти стороннім особам спостерігати за моїми діями — це навіть не обговорюється. Звідси випливає той самий висновок — ми змушені готуватися ретельніше, ніж зазвичай.
Інші важливі процедури — демонтаж і пакування апарату після виступу — також передбачають певний ризик. Я не підписуватиму жодних контрактів, доки ми не відпрацюємо ці процедури й не вирішимо пов’язані з ними проблеми.
Як же я втомився від цієї особливої підготовки! Добре, що мені не звикати до ретельного планування і тривалих репетицій — невід’ємної частини сценічної магії.
Зробив один маленький крок уперед. Фокусники вигадують назви для всіх своїх номерів, і саме під цими назвами вони стають відомими. Приміром, «Три грації», «Відтинання голови», «Касадаґа» — так звуться деякі з популярних сучасних трюків. Нудьгар Борден називає свою дешеву версію «Нове транспортування людини» (я ніколи не використовував цю назву, хоча вдавався до інших методів мого противника).
Трохи поміркувавши, я вирішив охрестити мій трюк «Блискуча мить»; ця назва прославить його.
Принагідно зазначу, що минулого понеділка, 10 грудня, Джулія та діти повернулися до мене, і нині ми всі живемо в Ідмістон-Віллас. Вони вперше побачать маєток Колдлоу-Хаус, коли ми поїдемо туди на Різдво.