Маю намір добре відпочити й приділити більше часу своїй родині! Із цією метою я взяв відпустку, що охоплює більшу частину вересня і першу половину жовтня.
Під час перебування в Америці я намагався розшукати Ніколу Теслу. Маю до нього кілька запитань про особливості використання апаратури, а також хочу висловити свої пропозиції щодо покращення її характеристик. До того ж я був певен, що він зацікавиться результатами тривалої експлуатації виготовленого ним приладу. Але Тесла наче крізь землю провалився. Подейкують, що він став банкрутом і ховається від кредиторів.
3 вересня 1902
У Лондоні
Надзвичайно важливе відкриття!
Учора надвечір, коли я відпочивав між показами в театрі «Делі» (Айлінгтон), у службовому приміщенні з’явився якийсь чоловік, що хотів зустрітися зі мною. Побачивши його візитівку, я попросив негайно провести відвідувача до моєї гримерної. То був містер Артур Кеніґ — молодий журналіст із газети «Івнінг Стар», який свого часу надав мені цінну інформацію про Бордена. Я зовсім не здивувався, дізнавшись, що містер Кеніґ наразі обіймає престижну посаду редактора відділу новин. Роки посріблили сивиною його бакенбарди й змусили послабити пояс на кілька дюймів. Він сердечно привітався, потиснув мені руку, поплескав по плечу
— Я щойно подивився вашу денну виставу, містере Дантон! — скрикнув він.— Прийміть мої найщиріші вітання. Нарешті рецензенти віддали належне неймовірному ілюзіоністському номеру. Зізнаюсь, що ви рівною мірою приголомшили й розважили мене.
— Радий це чути,— мовив я, даючи знак моєму костюмеру налити містеру Кеніґу маленький келих віскі. Коли моє прохання було виконане, я попросив костюмера залишити нас наодинці й повернутися за п’ятнадцять хвилин.
— Ваше здоров’я, сер! — оголосив Кеніґ, піднявши свій келих.— Чи я мав би звертатися до вас «мілорд»?
Я кинув на нього здивований погляд.
— Звідки, в біса, ви дізналися про це?
— А що мені заважало? Повідомлення про смерть вашого брата були опубліковані в газетах звичним чином.
— Я бачив ці повідомлення,— відповів я.— У жодному з них не згадується моє ім’я.
— На Фліт-стрит вас здебільшого знають під сценічним псевдонімом. Лише справжній прихильник може пов’язати ваше ім’я з іменем Генрі Енджера.
— Від вас нічого не приховаєш, чи не так? — мовив я зі стриманим захопленням.
— Сер, така інформація не могла вислизнути з-під моєї уваги. Але не хвилюйтесь: ваш секрет надійно захищений. Гадаю, це справді є секретом?
— Я завжди намагався розмежувати дві сторони мого життя. У цьому сенсі йдеться про справжній секрет. Буду вдячний, якщо ви не розголошуватимете його.
— Даю вам слово, мілорде. Дякую вам за щирість. Я розумію, що секрети — невід’ємна частина вашої професії, тож не маю бажання розкривати чи оприлюднювати їх.
— Ви не завжди дотримувалися такої думки,— зауважив я.— Коли ми бачилися востаннє…
— Так, звісно, я пам’ятаю історію з містером Борденом. Але той випадок дещо відрізнявся. Мені здалося, що він розпалює мою цікавість своїми секретами, заманює мене.
— Я здогадуюсь, на що ви натякаєте.
— Так, сер, ви мали здогадатися.
— Кеніґе, ви бачили мій сьогоднішній виступ. Скажіть, що ви думаєте про заключний номер моєї програми?
— Ви вдосконалили те, що містер Борден ледь намітив.
Ці слова пролунали для мене солодкою музикою, проте я вирішив уточнити:
— Ви сказали, що були приголомшені. Чи не виникло у вас відчуття, що я теж «розпалюю вашу цікавість»?
— Ні. Ви заінтригували мене таємничістю, але в цьому не було нічого штучного. Коли спостерігаєш за роботою професійного ілюзіоніста, тобі цікаво, як він досягає такого дивовижного ефекту, але, з іншого боку, ти усвідомлюєш: якщо правда розкриється, це принесе розчарування.
Він посміхнувся і, витримавши паузу, із задоволенням відхлебнув віскі.
— Дозвольте спитати,— порушив мовчанку я,— чим завдячую честі бачити вас тут?
— Я прийшов вибачитися. Маю визнати, що помилився стосовно Бордена, вашого конкурента. Усі мої ретельно розроблені теорії не відповідають дійсності, тоді як ваша версія — очевидна й проста — виявилася правильною.
— Не розумію, що ви маєте на увазі,— сказав я.
— Якщо пам’ятаєте, коли ми з вами познайомилися, я відстоював божевільну думку, що коронний номер містера Бордена є унікальним і неповторним.
— Пам’ятаю,— підтвердив я.— Ви успішно переконали мене в цьому. Я вдячний вам…