З Новим роком!
1 січня 1904
Зустрів Новий рік похмурими роздумами, оскільки сумніваюсь, що доживу до його завершення.
Відволікся від своїх переживань завдяки нотаткам Бордена. Дочитав книжку до кінця і маю визнати, що читання мене захопило. Щоправда, я часто роблю примітки на бережках, коли у мене виникають питання щодо його методів, поглядів, недомовок, помилок, самообману тощо.
Попри те що я ненавиджу і побоююсь Бордена (важко забути, що він десь існує — живий і здоровий), його погляди на магію видаються мені сміливими й надихаючими.
Поділився своїми враженнями з Джулією, і вона погодилася. Здається, вона теж схиляється до думки, що обидва ми досягли би більших успіхів, якби були союзниками, а не ворогами.
26 березня 1904
Тяжко хворів. Упродовж двох тижнів не міг позбутися відчуття, що ось-ось помру. Симптоми були жахливими: постійна нудота, блювання, стрімке поширення висипів, параліч правої ноги, утворення виразок у роті, майже нестерпний біль у попереку. Зайве казати, що здебільшого я лікувався в одній з приватних клінік Шеффілду.
Утім, нещодавно трапилося диво — мій стан явно покращився. Гнійники й виразки безслідно зникли; чутливість і рухливість ноги почасти відновилися; біль зменшився, і недуга трохи відступила. Тиждень тому я повернувся додому; незважаючи на те що я був прикутий до ліжка, мій настрій щодня поліпшувався.
Сьогодні мені вперше вдалося підвестися. Дійшов до оранжереї і вмостився в шезлонгу. Звідси видно далекі поля і дерева, за якими височіє скелястий стрімчак Кербар-Едж, де досі лежить сніг. Я перебуваю в чудовому гуморі; перечитую записи Бордена. Останні два факти ніяк не пов’язані один з одним.
6 квітня 1904
Тричі перечитав рукопис Бордена, додав перехресні посилання і докладні коментарі. Джулія готується переписати все набіло, адже обсяг відредагованого мною тексту суттєво збільшився.
Хоча ремісія триває, я не тішусь ілюзіями — моє здоров’я загалом погіршується. Зізнаюсь, що в останні місяці мого життя я маю намір помститися своєму заклятому ворогові. Саме він винен у моїх нинішніх бідах, і він заплатить за це. Мені допоможуть його записи. Я планую видати книжку Бордена.
Література зі сценічної магії не є загальнодоступною. Попри те що написано й опубліковано чимало книжок, ці твори — за винятком популярних брошур для дітей і кількох масивних томів, присвячених престидижитації і спритності рук,— не цікавлять звичайні видавництва. Їх рідко можна знайти у звичайних книгарнях. Така спеціалізована література друкується за ініціативи кількох видавців і розповсюджується в професійних колах. Ці книжки часто виходять малим накладом (40–50 примірників) і коштують надзвичайно дорого. Зібрати колекцію — непросте завдання, що вимагає великих витрат, тож більшість ілюзіоністів мають змогу роздобути потрібне видання, коли хтось із колег помирає і родичі виставляють на продаж його колекцію. З часом я придбав невеличку бібліотеку і постійно звертаюсь до неї, якщо хочу запозичити або адаптувати під свій репертуар існуючі номери. У цьому плані я нічим не відрізняюсь від інших фокусників. Читацька аудиторія подібних книжок є обмеженою, але важко уявити більш уважних та обізнаних книголюбів.
Читаючи нотатки Бордена, я часто ловив себе на думці, що варто поширити їх хоча б тому, що вони принесуть неабияку користь його колегам-ілюзіоністам. Текст містить чимало слушних зауважень про мистецтво й техніку магії. Хоч би якими намірами керувався автор (він непереконливо проголошує, що його щоденник призначений для близьких родичів і «нащадків», про яких він фантазує з відчутною ніжністю), йому вже ніколи не вдасться видати свій рукопис. Треба було краще оберігати особисті папери. Як необачно з його боку!
Моя остання місія — домовитись про публікацію від імені Бордена; щойно я закінчу роботу над примітками й коментарями, подбаю про те, щоб ця книжка побачила світ.
Якщо Борден переживе мене (що найбільш імовірно), він зможе оцінити витонченість і багатогранність моєї помсти.
Насамперед він буде ошелешений, коли виявить (це станеться незабаром), що його «неймовірні» професійні таємниці оприлюднені без його дозволу. Мій противник лютуватиме ще більше, дізнавшись, що ідея належить мені. Спантеличений, він губитиметься в здогадках, яким чином я примудрився втілити свій підступний задум із могили. (Він вважає мене мертвим — це написано чорним по білому.) Зрештою, коли Борден прочитає мої примітки, йому відкриється вся вишуканість фінальної розплати.