Якщо стисло, я поліпшив текст — розтлумачив деякі неясності; зупинився на багатьох цікавих питаннях загального характеру, побіжно розглянутих ним; проілюстрував численними прикладами його захопливу теорію «мовчазної згоди»; висвітлив методи, що застосовуються видатними ілюзіоністами. Я додав детальні описання всіх трюків, які, наскільки мені відомо, були розроблені Борденом, а також тих, що їх він теоретично здатен виконати. Пояснюючи особливості техніки кожного трюку, я уникав розголошення основного секрету.
Я зосередився на ореолі загадковості, що оповиває номер під назвою «Нове транспортування людини», хоча приховав найважливіше. Немає жодного натяку на те, що Борден — не один чоловік, а двоє ідентичних близнюків. Таємниця, якій підпорядковувалося життя обох братів, залишається таємницею.
Уцілілий Борден знатиме, що останнє слово лишилося за мною, наша ворожнеча добігла кінця і я переміг. Я вторгся до його особистого простору, але показав, що поважаю кордони. Сподіваюсь, він засвоїть урок і зрозуміє, що розпалювана ним війна була даремною і заподіяла шкоду нам обом; атакуючи один одного, ми марнували свій талант. Було б краще, якби ми дружили.
Я дам йому поживу для роздумів, і він до кінця своїх днів ламатиме голову над цією книжкою.
Моя помста стане досконалою ще й завдяки умовчуванню: Борден ніколи не розкриє секрет апарата Тесли.
25 квітня 1904
Робота над текстом Бордена просувається успішно.
Минулого тижня я написав трьом видавцям, які спеціалізуються на літературі з магії: двом — до Лондону, одному — до Ворчестеру. Представившись поціновувачем ілюзіонізму, я туманно натякнув, що впродовж багатьох років використовував свої багатство та привілеї для підтримки кількох професійних фокусників, а також повідомив, що наразі редагую мемуари одного з наших видатних ілюзіоністів (не називаючи його імені на цьому етапі). Наостанок я запитував, чи зацікавлені вони бодай теоретично в публікації такої книжки.
Двоє видавців вже відповіли мені. Обидва висловлюються ухильно, але просять надіслати матеріал для ознайомлення. Отримані відповіді засвідчили, що мені не треба було зізнаватися в наявності «багатства» (навіть евфемістично),— відправники дають зрозуміти, що моя пропозиція була б розглянута більш прихильно, якби я зробив внесок у фінансування публікації.
Звісно, я можу собі дозволити заплатити їм, проте ми з Джулією чекаємо на відповідь від третього видавця, перш ніж прийняти рішення.
18 травня 1904
Закінчивши роботу, ми надіслали рукопис до видавництва, що першим привернуло нашу увагу.
2 липня 1904
Погодив умови договору з видавництвом «Гудвін та Ендрюсон», розташованому в Олд-Бейлі, на схід від середмістя Лондону.
Нотатки Бордена будуть опубліковані до кінця цього року початковим накладом у сімдесят п’ять примірників, за роздрібною ціною в три гінеї. Видавці обіцяють створити багато ілюстрацій і забезпечити книжці хорошу рекламу, розіславши особисті листи постійним клієнтам. Я погодився виділити сотню фунтів на покриття витрат. Містер Гудвін прочитав рукопис і запропонував кілька оригінальних ідей стосовно художнього оформлення.
4 липня 1904
За останні чотири тижні ремісія припинилася, і моя недуга спалахнула з новою силою. Спершу з’явилися багряні рубці, а потім — виразки в роті та горлі. Три тижні тому я осліп на одне око, а за два дні та сама доля спіткала друге. Весь минулий тиждень мій шлунок відмовляється приймати тверду їжу, тож Джулія тричі на день приносить мені негустий бульйон, що дозволяє підтримувати життєдіяльність. Біль є настільки сильним, що я не можу підняти голову з подушки. Лікар навідується до мене двічі на день, але каже, що я заслабкий для перевезення до клініки. Хвороба протікає жахливо — я навіть не здатен описати подробиці. Як пояснює лікар, мій природний імунітет чомусь знизився. Він по секрету сказав Джулії (а вона згодом передала його слова мені), що раптом я знову занедужаю на запалення легенів, мені кінець.
5 липня 1904
Минула ніч була вкрай неприємною, і на світанку я подумав, що доживаю свій останній день на Землі. Проте наближається північ, а я все ще тримаюсь.