Енджер був сам. Стояв в одній точці. З’явився в іншій. Без допомоги дублера чи підсадного асистента. Само собою, він фізично не міг так швидко переміститися з одного місця до іншого.
Від заздрості моя лють лише посилилася. Поза всяким сумнівом, «Блискуча мить» — дешева, розрахована на публіку назва цієї клятої, вдосконаленої версії «Нового транспортування людини» — була унікальним трюком, що вивів на новий рівень мистецтво ілюзіонізму, яке часто стає об’єктом знущань і хибного розуміння. Хоч би яким було моє ставлення до нього, та це викликало захоплення. Я відчував, що мені неабияк пофортунило бути присутнім на такому показі (гадаю, більшість глядачів погодилися би зі мною). Вийшовши з мюзик-холу, я перетнув вузьку доріжку, що вела до службових приміщень, і, несподівано для самого себе, подумав, що було б чудово надіслати Енджеру мою візитівку, а потім навідатися до гримерної й особисто привітати його.
Я притлумив це бажання. Після стількох років запеклого суперництва я не мав наміру принижуватися лише тому, що мій противник бездоганно виконав свій номер.
Повернувшись до свого тодішнього помешкання у Горнсі, я провів безсонну ніч і до світанку крутився поряд з Олів.
Уранці я ретельно обміркував особливості його трюку, намагаючись проникнути в сутність таємниці.
Змушений повторити: гадки не маю, як він це зробив. Я не зумів розкрити секрет під час його виступу і згодом, проаналізувавши побачене згідно з усіма відомими мені принципами магії, так і не наблизився до розгадки.
В основі номера Енджера лежали три чи навіть чотири фундаментальні типи сценічної ілюзії. Спершу він продемонстрував глядачам власне зникнення, згодом — появу в іншій точці з елементами переміщення і досяг неймовірного ефекту, кинувши виклик законам природи.
Створення ілюзії зникнення на сцені не викликає особливих труднощів. Для цього існують дзеркала, напівдзеркала, спеціальне освітлення, прийоми «чорної магії», відволікальні маневри, опускні двері й таке інше. Ілюзія «раптової появи» створюється завдяки завчасному розміщенню конкретного предмета чи його копії в потрібному місці… якщо йдеться про людину, необхідно організувати підсадку двійника. Поєднання цих двох ілюзій породжує третю: ошелешена публіка впевнюється, що закони природи втратили свою силу.
У мене теж склалося стійке враження, що того вечора в Гекні я побачив перемогу людини над природою.
Усі мої спроби розгадати загадку на базових засадах ілюзіонізму були марними. Хоч би як я бився і сушив мозок, мені не вдавалося знайти задовільне пояснення.
Я не міг позбутися нав’язливої думки про те, що секрет цього блискучого номера є сміховинно простим і лежить на поверхні. Основоположне правило магії лишається незмінним: те, що бачить публіка, і те, що робить ілюзіоніст,— зовсім різні речі.
Таємниця вислизала від мене. Я виявив лише два незначні приводи для втіхи.
По-перше, попри вражаючий успіх, Енджер досі не зміг вивідати мій секрет. Він демонстрував свій трюк інакше. Йому не зрівнятися зі мною.
По-друге, попри свою незбагненну таємницю, Енджер програвав мені у швидкості. Він рухався повільніше. Моє тіло миттєво переміщується з одного ящика до іншого. Підкреслюю: це не метафора. Я виконую мій трюк за одну блискавичну мить. Жодних затримок. У мого суперника так не виходить. За моїми підрахунками, йому знадобилися дві секунди. Це означає, що Енджер на одну-дві секунди відстає від мене.
Розглядаючи різні теорії, я намагався визначити час і відстань. У театрі я лише прикинув оком, бо не очікував побачити сенсаційний виступ і не мав при собі вимірювальних приладів.
Такою є важлива складова ілюзіоністського методу: скористатися ефектом несподіванки й замести сліди. Якщо ви запитаєте у публіки, скільки часу тривав щойно побачений номер, більшість людей не зможуть дати точну відповідь. Чимало трюків ґрунтуються саме на цьому принципі — ілюзіоніст здійснює свій задум настільки швидко, що непідготовлені глядачі потім присягаються: це неможливо, він мав недостатньо часу!
Взявши до уваги ці хитрощі, я змусив себе пригадати подробиці, прокрутити в пам’яті все видовище й спробувати оцінити, скільки часу насправді минуло від так званого зникнення Енджера до його матеріалізації в іншому місці. Я дійшов висновку, що він впорався не за дві секунди, як мені здавалося, а витратив щонайменше п’ять. За п’ять секунд несподіваної темряви досвідчений фокусник може вдатися до величезної кількості невидимих вивертів!