Нас офіційно відрекомендували. Відвідувача звали Клайв Борден, а його сина — Ніколас чи просто Нікі. Хлопчику було років зо два, тобто він був на три роки молодший від мене і на п’ять років молодший від моєї сестри. Місіс Борден не було видно, і причини її відсутності не називали.
Згодом мені вдалося розвідати більше інформації про цю родину. Приміром, я знаю, що дружина Клайва Бордена померла невдовзі після народження сина. Її дівоче ім’я — Діана Рут Еллінгтон, вона походила з Гетфілду, графство Гардфоршир. Ніколас був її єдиною дитиною. Що ж стосується Клайва Бордена, він — син Ґрема, а той — син ілюзіоніста Альфреда Бордена. Відтак Клайв Борден є онуком запеклого ворога Руперта Енджера, а мій ровесник Нікі — його правнуком.
Зрозуміло, що тоді ми з сестрою нічого не відали. За кілька хвилин мама попросила нас відвести Нікі до дитячої кімнати й показати йому наші іграшки. Ми — добре виховані дівчинки — беззастережно підкорилися. Місіс Стімпсон як завжди доглядала за нами.
Можна лише здогадуватися про те, що відбувалося між дорослими, але решту дня вони були заклопотані. Клайв Борден приїхав після ланчу, а ми — троє дітей — бавилися до пізнього вечора. Місіс Стімпсон невтомно розважала нас — давала можливість погратися, доки нам було цікаво, а коли ми втомлювалися, читала вголос або вигадувала щось нове. Вона водила нас до вбиральні, приносила їжу і напої. Ми з сестрою мали дорогі іграшки; попри дитячу наївність, нам стало ясно, що Нікі не звик до таких розкошів. Зараз, озираючись на минуле, я розумію, що дівчачі ляльки не викликали особливого захоплення у дворічного хлопчика. Хай там що, а ми якось скоротали той довгий день і, наскільки я пам’ятаю, жодного разу не сперечалися.
Про що ж розмовляли наші батьки внизу?
Гадаю, ця зустріч була черговою спробою владнати конфлікт, розпочатий нашими предками. Не знаю, чому вони, тобто ми, не могли забути й поховати минуле. Певно, якась глибоко укорінена потреба змушувала обидві сторони роздмухувати давню сварку. Невже когось цікавили — тоді або зараз — двоє ілюзіоністів, ладних вчепитися в горлянку один одному? Хоч би якими сильними були взаємна злоба, ненависть і заздрість двох старих, хіба це могло стосуватися далеких родичів і потомків, що мали інші клопоти й жили власним життям? Із позиції здорового глузду все просто й очевидно, але кревна ворожнеча не підлягає раціональному осмисленню.
Що ж до Клайва Бордена, він не прислухався до здорового глузду незалежно від того, як склалася доля його діда. Мені було важко роздобути інформацію про нього. Я встановила, що він народився у західній частині Лондону. Його дитинство було звичайним, якщо не брати до уваги захоплення спортом. Після закінчення школи він вступив до коледжу, але полишив навчання на другому курсі. Впродовж наступних десяти років Борден вів кочовий спосіб життя, часто ночував у друзів та родичів. Кілька разів його заарештовували за пияцтво й порушення громадського порядку, проте він прихитрився уникнути кримінальної відповідальності. Вважаючи себе актором, він вряди-годи підробляв на зйомках фільмів статистом чи дублером, а в перервах отримував допомогу з безробіття.
В його житті вирізняється один нетривкий період фізичного й психічного спокою, коли він познайомився з Діаною Еллінгтон і одружився з нею. Вони оселилися в Твікенемі, у графстві Мідлсекс, але шлюб виявився трагічно коротким. Після смерті дружини Клайв Борден вирішив не переїжджати й умовив свою заміжню сестру, що мешкала поблизу, допомогти йому у вихованні дитини. Він повернувся до кіноіндустрії, і, попри всі негаразди й авантюри, йому вистачало грошей на утримання маленького сина. Такими були загальні обставини його життя до зустрічі з моїми батьками.
Після фатальних подій Борден покинув своє помешкання в Твікенемі і вочевидь перебрався до середмістя Лондону. Взимку 1971 року виїхав за кордон: спершу вирушив до США, а згодом — до Канади чи Австралії. За словами його сестри, він змінив прізвище й свідомо розірвав зв’язки з минулим. Я довго й ретельно розшукувала його, але все було марно. Мені навіть не вдалося дізнатися, живий він чи ні.
IV