Выбрать главу

Я чекаю на маму, а вона запізнюється.

22 грудня 1867

Учора ввечері ми влаштували свято. Запросили сільських хлопців та дівчат. Їх пустили, бо зараз Різдво. Генрі був удома, але не прийшов через наших гостей. І даремно. До нас приїхав фокусник!

Цього чоловіка звуть містер А. Престо, і він робив дивовижні фокуси. Я ніколи таких не бачив. Спочатку він виймав бозна-звідки різні прапорці, парасольки, стрічки й повітряні кулі. Потім розважав нас фокусами з гральними картами: ми обирали карти, а він їх угадував. У нього чудово виходило. Він дістав більярдні кулі з носа одного хлопчика, а одну дівчинку схопив за вухо, і звідти посипалися монети. А ще він розрізав навпіл мотузку, і вона відразу зрослася. Наостанок показав нам порожню скляну скриньку. І раптом витягнув звідти маленьку білу пташку!

Я дуже просив містера Престо розповісти, як він це робить, але він нічого не сказав. І відмовився навіть тоді, коли всі розійшлися і я знову взявся вмовляти його.

Вранці я дещо придумав. Наказав Ґрирсону поїхати до Шеффілду, купити мені предмети для фокусів і пошукати книжки про магічні трюки. Ґрирсона не було майже весь день, але ввечері він привіз те, що я просив. Також я отримав особливу скляну скриньку, де можна сховати пташку, а потім показати фокус. (Там подвійне дно. Дивно, що я не здогадався раніше.) Інші фокуси складніші, необхідно вчитися. Я вже вмію вгадувати карти, які обирають глядачі. Кілька разів практикувався на Ґрирсоні.

17 лютого 1871

Уперше за багато місяців мені вдалося поговорити з татом наодинці. Виявилося, що справи обстоять приблизно так, як казав Генрі. Нічого не вдієш, доведеться змиритися.

Залюбки вбив би Генрі.

31 березня 1873

Сьогодні я вирвав і знищив сторінки з усіма записами за останні два роки. Це перше, що я зробив, приїхавши додому на канікули.

1 квітня 1873

Канікули. Можна усамітнитися і писати щоденник.

Три дні тому, 29 березня 1873 року, помер мій батько, 12-й граф Колдердейл. Мій брат Генрі успадкує його титул, землі й майно. Невідомо, яка доля очікує на мене, мою маму і всіх без винятку домочадців. Ми навіть не знаємо, що буде з будинком. Генрі не приховував своїх намірів перебудувати його. Залишається чекати, але поки що всі заклопотані підготовкою до похорону.

Завтра батька поховають у родинному склепі.

Сьогодні я оптимістичніше налаштований щодо майбутнього. Весь ранок я провів у своїй кімнаті, репетируючи фокуси. Розповідь про мої перші успіхи в ілюзіонізмі втрачена внаслідок нещодавньої розправи над щоденником. Від самого початку я докладно описував свої тренування спритності рук, але ці нотатки знищені разом з іншими записами. Зазначу одне — на мою думку, я досягнув такого рівня, що можу виступати на сцені, хоча дебют ще не стався. Я часто перевіряв нові фокуси на однокласниках. Вони удають, ніби магія мало їх цікавить, і дехто заявив, що знає мої секрети, але кілька разів траплялися приємні миті, коли я помічав ошелешений вираз на їхніх обличчях.

Поспішати не варто. У всіх прочитаних мною книжках зі сценічної магії новачкам радять не квапитися, а готуватися якомога ретельніше, аби добитися не лише бездоганного виконання, а й ефекту загадковості. Якщо глядачі нічого про тебе не знають, ти і твій номер будуть оповиті ореолом таємниці.

Так вважають автори.

Цими сумними днями мене переповнює одне-єдине бажання: воскресити батька за допомогою магії. Звісно, йдеться про егоїстичне почуття, адже таке диво дозволило би мені повернутися до звичного життя, проте, з іншого боку, моє бажання є цілком щирим: я любив тата і важко переживаю цю втрату — я вже сумую за ним. Йому було сорок дев’ять років. Гадаю, в такому віці зарано помирати від серцевого нападу.

2 квітня 1873

Сьогодні відбувся похорон, і віднині мій батько спочиває з миром. Після відспівування в каплиці його тіло віднесли до родинного склепу, розташованого під Східним пагорбом. Жалобна процесія залишилася біля входу, а я, Генрі, розпорядник похорону й гробарі потягли труну в підземелля.

Я був зовсім не готовий до того, що очікувало на мене внизу. Я ніколи не спускався туди. Ззовні здавалося, що двері вбудовані в маленьку печеру чи спеціально зроб­лений підземний прохід. Усередині виявилося, що це величезна природна ущелина, що йде в глиб пагорба,—