Стягли пеню: відрахували половину гонорару — п’ять шилінгів і три пенси. Імпресаріо порадив мені добре потренуватися, перш ніж виходити з цим номером. Те саме радить містер Ґілель.
20 червня 1877
Усе безнадійно. Вирішив полишити кар’єру фокусника.
14 липня 1877
Поїхав до Дербіширу відвідати маму. Повернувся у ще більш лихому гуморі. Ще одна неприємна новина: з наступного місяця квартирна плата підвищується до десяти шилінгів на тиждень.
Залишилося трохи більше року, аби навчитися заробляти собі на життя.
10 жовтня 1877
Я закохався! Її звуть Друзілла Мак-Евой.
15 жовтня 1877
Рано я радів! Ця жіночка Мак-Евой — не мого поля ягода. Хочу вкоротити собі віку. Якщо решта сторінок щоденника будуть чистими, це означає, що мені вдалося здійснити свій план.
22 грудня 1877
Нарешті я зустрів жінку моєї мрії! Ніколи не був таким щасливим. Її звуть Джулія Фенсел, і вона лише на два місяці молодша за мене. Її обличчя обрамлене хвилястим рудувато-каштановим волоссям. У неї блакитні очі, довгий прямий ніс, маленька ямочка на підборідді, а з її губ не сходить усмішка. Дивлячись на її стрункі ніжки, я божеволію від пристрасті. Вперше бачу таку чарівну дівчину, і вона запевняє, що кохає мене так само сильно, як я кохаю її.
Не можу повірити, що мені так пофортунило. Поряд із нею я відпускаю свої тривоги, страхи, амбіції, гнів і розпач. Вона заповнила собою все моє життя. Мені навіть страшно писати про неї — боюсь знову сполохнути удачу.
31 грудня 1877
Досі не можу писати без хвилювання про Джулію і моє життя в цілому. Цей рік добігає кінця. Сьогодні ввечері о 23:00 я зустрічаюся з Джулією, і ми разом святкуватимемо Новий рік.
Загальний прибуток за 1877: 5 шилінгів і три пенси.
3 січня 1878
Із середини минулого місяця щодня бачуся з Джулією. Вона стала моїм найближчим, найдорожчим другом. Необхідно розповісти про неї якомога докладніше, оскільки знайомство з цією дівчиною принесло мені удачу.
Почну з того, що після ганебного провалу в готелі, що стався кілька місяців тому, я не отримував інших пропозицій. Я втратив віру в себе і навіть не міг зобразити оптимізм, коли обходив театральні агенції (хоча то був єдиний спосіб знайти роботу). В один із таких сумних днів я вперше заговорив із Джулією. Я бачив її раніше — як і всіх, хто регулярно долає цей маршрут,— але її дивовижна врода зупиняла мене. Врешті-решт ми таки познайомилися в приймальні однієї з агенцій на вулиці Ґрейт-Портленд. Чекати довелося в нетопленому приміщенні з голою дощатою підлогою і сірими стінами, де не було жодних меблів, крім грубо витесаних дерев’яних лавок. Опинившись із нею віч-на-віч, я вже не міг прикидатися, ніби не помічаю її, тож набрався сміливості і завів розмову. Вона відрекомендувала себе як актриса, а я відрекомендував себе як ілюзіоніст. Трохи згодом я дізнався, що її дуже рідко запрошують на роботу, що означало, що її приналежність до цієї професії є суто теоретичною, так само як і мій зв’язок зі світом магії. Подібність нашого становища розвеселила нас, і ми подружилися.
Джулія — перша людина (не рахуючи Ґрирсона), кому я демонстрував фокуси на самоті. Однак, на відміну від Ґрирсона, який завжди схвалював усе, що я робив, навіть коли виконання було незграбним і відверто провальним, Джулія не лише хвалила, а й критикувала. Вона підтримувала мене, але могла уїдливо кепкувати, якщо я припускався помилки. Я не стерпів би таких атак від будь-кого іншого, проте її безжальні кпини зазвичай змінювалися мудрими порадами, словами любові і заохочення.
Я почав із простих маніпуляцій монетами — одними з перших засвоєних мною трюків. Згодом перейшов до карткових фокусів, номерів із носовичком, капелюхом, більярдними кулями. Її зацікавленість спонукала мене розвиватися. Поступово я показав їй майже весь свій репертуар, включно з ілюзіями, що їх я ще не повністю засвоїв.
Своєю чергою Джулія іноді декламувала мені вірші й монологи, твори великих поетів і драматургів, про які я вперше чув. Мене дивувала її здатність запам’ятовувати стільки інформації, але вона пояснила, що це досягається завдяки конкретним технікам. Ось у чому полягає унікальність Джулії. Вона вдало поєднує мистецтво й техніку. Натхнення і професійність.
Незабаром Джулія почала обговорювати зі мною тонкощі акторської майстерності, що завжди були близькі моєму серцю. Наші стосунки стали ще серйознішими.
Під час Різдвяних свят, коли весь Лондон пив і гуляв, ми з Джулією усамітнювалися в моєму помешканні й цнотливо навчали одне одного різним технікам, що їх устигли засвоїти раніше. Джулія приходила до мене вранці й залишалася до настання темряви, а потім я проводжав її до Кілбурну, де вона теж винаймала кімнату. Вечори та ночі я проводив сам, із захопленням думаючи про неї, про наші почуття, про останні заняття.