15 січня 1879
Ввечері ми з Наджентом та Летицією Свінтон провели черговий сеанс. Ці заходи вже перетворилися на рутину. Єдина новизна обумовлюється, по-перше, необхідністю працювати з недосвідченою асистенткою; по-друге, сімейними обставинами кожного клієнта; по-третє, опорядженням кімнати, відведеної для сеансу. Два останні фактори не мають особливого значення, а що стосується Летиції, вона виявилася здібною ученицею.
Дорогою назад я попросив Наджента висадити мене у Вест-Енді. Дійшовши пішки до театру «Імператриці», я купив квиток в один з найвіддаленіших рядів партеру.
Борден виступав у першому відділенні програми; я уважно стежив за його діями. Він продемонстрував сім трюків, три з яких залишилися для мене незбагненними. (До завтрашнього вечора я знатиму розгадку.) Прийнятний рівень майстерності, хороше виконання трюків, але, звертаючись до публіки, він — з якоїсь незрозумілої причини — невдало імітує французький акцент. Мені відразу захотілося викрити його як шахрая!
Втім, я маю вичекати час. Бажаю насолодитися помстою.
Коли я повернувся додому, Джулія майже не розмовляла зі мною і, навіть почувши мою оповідь про відвідини театру, не пом’якшала.
О Джуліє! До того фатального дня ти була іншою людиною!
18 січня 1879
Ми тяжко переживаємо втрату дитини, яку нам не судилося побачити. Джулія настільки зосереджена на своєму безмежному горі, що часом не помічає мене поряд. Я теж страждаю, але знаходжу розраду в роботі. Ось у чому полягає відмінність між нами.
Увесь тиждень я ретельно відпрацьовував магічні трюки, оскільки замислив повернутися до моєї основної професії. Задля цієї мети я зробив таке: навів лад у студії, викинув чимало мотлоху, відремонтував та пофарбував деякий реквізит і загалом створив усі умови для роботи й повноцінних репетицій.
Почав обережно розпитувати співробітників агенції Ґескета Анвіна й знайомих фокусників, чи не знають вони конструктора, який міг би працювати зі мною. Мені потрібна допомога фахівця. Жодних сумнівів немає.
Розробив програму тренувань, якої неухильно дотримуюсь: дві години вранці, дві години вдень, одна година ввечері (якщо Джулія відпускає мене). Відпочинок дозволяється лише в дні проведення сеансів.
Замовив нам із Летицією нові костюми, аби зробити видовище більш ефектним і професійним.
Нарешті, дав собі клятву припинити заняття спіритизмом, щойно накопичу достатньо грошей. Поки що я пристаю на всі пропозиції, адже це моє єдине джерело прибутку. Я маю величезні фінансові зобов’язання. Необхідно платити за винаймання житла, оренду студії та стайні, видавати зарплату Надженту та Летиції, а незабаром до них приєднається новий конструктор… не кажучи вже про наші особисті витрати на ведення господарства й харчування.
І все це — за рахунок довірливих клієнтів, які оплакують своїх близьких!
(Хоча ні, сьогодні ввечері я виступаю в театрі.)
31 грудня 1879
Загальний прибуток від магії за 1879 рік: 637 фунтів 12 шилінгів 6 пенсів.
Без відрахування накладних витрат.
31 грудня 1880
Загальний прибуток від магії за 1880 рік: 1142 фунти 7 шилінгів 9 пенсів.
Без відрахування накладних витрат.
31 грудня 1881
Загальний прибуток від магії за 1881 рік: 4777 фунтів 10 шилінгів 0 пенсів.
Без відрахування накладних витрат.
Це останній рік, коли я занотовую свої прибутки. Минулі дванадцять місяців виявилися плідними: я придбав той самий будинок, який ми донедавна винаймали. Тепер він цілком належить нам, і на додачу ми дозволили собі найняти трьох слуг. Бентежні переживання, що переслідували мене в юності, успішно спрямувалися в творче річище. Можна стверджувати, що я, напевно, став найпопулярнішим ілюзіоністом Британії. Мій робочий графік на наступний рік розписаний по годинах.
2 лютого 1891
Десять років тому я відклав мій щоденник убік, налаштувавшись ніколи не розгортати його, але нечуваний інцидент, що стався цього вечора в ліверпульському естрадному театрі «Сефтон» (саме зараз я повертаюсь звідти лондонським поїздом), змушує мене взятися за перо. Пишу на окремих аркушах, оскільки не брав із собою ні записника, ні картотеки.