Сьогодні Борден усе зіпсував, хоча й не дав мені потонути (мабуть, випадково). На щастя, він не дочекався закінчення трюку і задовго до кульмінації зірвався з місця, відведеного для нього Каттером, і розсунув завіси!
Перше, що я побачив,— потужний промінь світла, що бив мені в очі. Раптово охоплений надією, я глянув угору; з мого рота вихоплювалися останні бульбашки повітря, що покидало легені. Мені здалося, що Господь почув мої молитви і Каттер зупинив показ, аби визволити мене. Тієї секунди ніщо не мало значення, крім моїх сподівань. Однак, жахаючись, я розгледів крізь товщу води й щільне скло обличчя мого заклятого ворога, перекошене в насмішкуватій гримасі. Тріумфально посміхаючись, він подався вперед і притиснувся щокою до резервуара.
Я відчув, що непритомнію, і подумав, що настав мій смертний час.
Потім я провалився в порожнечу. Отямився на твердій дерев’яній підлозі, тремтячи від холоду, ледве розрізняючи чиїсь обличчя в напівтемряві. Десь поряд лунала музика, розриваючи барабанні перетинки, поки з моїх вух лилася вода. Підлога ходила ходором. Я лежав за лаштунками, неподалік від сцени. Перед очима все розпливалося; піднявши голову, я побачив за кілька футів від мене яскраво освітлені підмостки, де снували артистки кордебалету, а корифейка витанцьовувала під якусь похабну мелодію. Сповнений полегшення, я застогнав, заплющив очі й відкинув голову назад. Як з’ясувалося, Каттер відтягнув мене в безпечне місце й зробив штучне дихання, поклавши край цьому жалюгідному видовищу.
Невдовзі мене перенесли до акторського фоє, де я поступово відновив сили. Перші пів години були найжахливішими в моєму житті, проте мені допомогла хороша фізична форма — щойно вода вийшла з легенів і я припинив задихатися, мій стан швидко покращився. Оскільки минуло небагато часу, я був щиро переконаний (і досі не змінив свою думку), що можу повернутися на сцену і повторити свій трюк до закінчення вистави. Мені не дозволили.
Натомість ми з Гелен, Каттером і Наджентом зібралися у мене в гримерній справляти сумні поминки за зірваним номером. Домовилися зустрітися за два дні в моїй лондонській майстерні і вдосконалити спосіб звільнення, щоб ніколи більше не наражати мене на небезпеку. Зрештою троє вірних помічників відвели мене до залізничної станції і, переконавшись, що я оговтався від пережитого й добре почуваюсь, попрощалися і рушили до готелю, де ми всі мали зупинитися цього разу.
Зараз я бажаю одного: якнайшвидше повернутися до Лондону, Джулії та дітей. Опинившись на волосинці від смерті, я відчайдушно потребую зустрічі з моєю родиною. Поїзд прибуде до вокзалу «Юстон» на світанку, але дістатися раніше немає можливості.
За іронією долі, я давно не зазирав у щоденник, тому що насолоджувався домашнім затишком, у який я поспішаю зануритися зараз; про нашу ідилію можна написати величезні томи або не зронити ні слова (як я, власне, і вчинив). Протягом останніх десяти років я не лише досяг успіхів у кар’єрі, а й був безмежно щасливим в особистому житті.
На початку 1884 року Джулія завагітніла вдруге і в належний час благополучно народила нашого сина Едварда. Два роки по тому на світ з’явилася наша перша донька Лідія, а торік — друга дівчинка Флоренс, пізня, але бажана дитина.
На тлі цих подій ворожнеча з Борденом втратила значущість. Так, наші жарти часто бували злими. Так, я виявляв не меншу винахідливість, ніж він, і мені нема чим пишатися. Недаремно я вважав, що жоден із цих подвигів не варто описувати в щоденнику.
Але до сьогоднішнього вечора ні я, ні Борден не намагалися здійснити замах на життя противника.
Колись давно ми з Джулією втратили нашу першу дитину з вини Бордена. Він несе безпосередню відповідальність за той злочин. Попервах я керувався інстинктивним бажанням мститися, але з часом гнів ущух і я вдовольнявся спонтанними витівками, виставляючи його дурнем або зриваючи номер у найбільш неочікувану мить.
Своєю чергою він іноді влаштовував мені неприємні сюрпризи, хоча заявляю з усією серйозністю, що його каверзи були банальними порівняно з моїми.
Вищеописаний інцидент перевів нашу ворожнечу на інший рівень. Він спробував убити мене. Це очевидно. Йому — вправному фокуснику — добре відомо, які типи вузлів дають можливість миттєво й безпечно звільнитися.
Я знову жадаю помсти. Молюся, аби час швидше вилікував мої рани, приніс спокій, повернув розважливість і здоровий глузд, завадив утілити в життя те, що я замислив сьогодні.