Ще одна нова деталь зацікавила й навіть розвеселила мене. Коли Борден зняв циліндр і підкинув його в повітря, я подався вперед, готуючись до захопливого розвитку подій. Та циліндр, що злетів угору, кудись зник! (Зрозуміло, що його притримав робітник сцени, якому заплатили кілька шилінгів за допомогу.) Борден розвернувся до публіки з кривою посмішкою і був нагороджений гучним сміхом. Потім він спокійно витягнув ліву руку вперед… і легким, невимушеним рухом підхопив циліндр, що несподівано впав із колосників. Чудова робота! Глядачі оцінили його майстерність — залою прокотилася ще одна хвиля сміху.
Не чекаючи, поки сміх стихне, він із блискавичною швидкістю підкинув циліндр удруге. Дверцята ближнього ящика затріснулися! Дверцята віддаленого ящика розчахнулися! Звідти вистрибнув Борден із непокритою головою! Другий ящик склався і сповз на підлогу! Борден метнувся до авансцени, спіймав циліндр і натягнув його на голову!
Розплившись у задоволеній усмішці, кланяючись і пускаючи поцілунки рукою, він приймав заслужені овації. Ми з Каттером аплодували з неменшим ентузіазмом.
Коли ми найняли екіпаж і рушили додому, до північної частини Лондону, я запитав у Каттера:
— Ну, що скажете?
— Блискуче, містере Енджер! — відгукнувся він.— Неймовірно! Нечасто випадає нагода побачити новий, оригінальний трюк.
Зізнаюсь, що я був не в захваті від цих похвал.
— Чи знаєте ви, як він це зробив? — наполягав я.
— Так, сер, я знаю,— відповів він.— Гадаю, ви теж зрозуміли.
— Ні, я геть спантеличений. Як йому, в біса, вдалося опинитися в двох місцях одночасно? Це неможливо!
— Іноді ви дивуєте мене, містере Енджер,— уїдливо зауважив Каттер.— Це логічна загадка, що розв’язується шляхом логічних міркувань. Що відбулося у нас на очах?
— Чоловік миттєво перемістився з однієї частини сцени до іншої.
— Ми так подумали, бо нам навіяли цю думку. А що відбулося насправді?
— Ви досі вважаєте, що він використовує двійника? — допитувався я.
— Яким ще способом можна досягти такого ефекту?
— Але ж ви бачили те, що бачив я. Ніякого двійника не було! Ми добре розгледіли його до і після виступу. Це той самий чоловік. Той самий!
Каттер підморгнув мені, після чого відвернувся і заходився роздивлятися тьмяно освітлені будинки Ватерлоо, що пропливали за вікном.
— Ну? — нетерпляче вигукнув я.— Що скажете?
— Я повторю те, що вже сказав, містере Енджер.
— Я плачу5 вам, щоб ви пояснювали незрозумілі речі, Каттере. Годі жартів! Це дуже важливо. Питання професійної честі!
Нарешті він збагнув, що я серйозно ставлюсь до ситуації, і це було доречно, оскільки моє ревниве захоплення трюком Бордена поволі змінювалося відчаєм і гнівом.
— Сер,— упевнено мовив він,— хіба ви не чули про братів-близнюків? Ось вам і відповідь!
— Це неможливо! — скрикнув я.
— По-вашому, існує інше пояснення?
— Але ж перший ящик був порожній…
— Так здавалося,— заперечив Каттер.
— А другий ящик склався, щойно він виліз звідти.
— Я помітив. Чудова робота.
Я зрозумів, на що він натякає. Деякі стандартні трюки передбачали демонстрацію оманливо порожньої апаратури, де насправді хтось ховався. Мій власний репертуар містить кілька номерів, що ґрунтуються на подібному обмані. Я знову зіткнувся зі своєю одвічною проблемою: коли я дивлюсь виступ ілюзіоніста із зали, мене легко обдурити — я реагую так само, як і пересічні глядачі. Але близнюки?.. Про це я не подумав!
Каттер спонукав мене до роздумів. Я відвіз його додому, після чого повернувся сюди й ретельно обміркував ситуацію. Описавши події цього вечора, я схиляюсь до висновку, що він має рацію. Таємницю розкрито.
Будь проклятий цей Борден! У двох іпостасях! Дідько б його взяв!
14 листопада 1892
Розповів Джулії теорію Каттера. На мій подив, вона залилася сміхом:
— Геніально! Як ми не здогадалися?
— Отже, ти не виключаєш цю можливість?
— Це не просто можливість, мій любий, а єдина можливість показати на відкритій сцені такий номер.
— Мабуть, так.
Тепер, усупереч здоровому глузду, я розсердився на мою Джулію. Вона судила про те, чого не бачила.