З іншого боку, додав я, якби я розпочав власне розслідування, то згодом міг би надати йому матеріал для сенсаційного репортажу.
Врешті-решт Кеніґ дозволив мені переписати деякі фрагменти його нотаток, що я негайно зробив під його диктовку. Він не поділився зі мною своїми висновками, проте, відверто кажучи, я мало цікавився ними. На знак подяки я дав йому п’ять соверенів.
Коли ми закінчили, містер Кеніґ спитав:
— Чи можна дізнатися, сер, якої мети ви сподіваєтесь досягти завдяки цій інформації?
— Я маю єдину мету — покращити свою майстерність,— відказав я.
— Зрозуміло.— Він підвівся, підхопив капелюха й палицю.— Хочете підвищити свій рівень настільки, щоб виконати номер Професора?
— Запевняю вас, містере Кеніґ,— із холодним презирством відрізав я, проводжаючи його до виходу,— запевняю вас, що за необхідності я міг би легко вивчити сміховинний трюк Бордена й продемонструвати його вже цього вечора!
Репортер пішов.
Сьогодні я відпочиваю, тож мав можливість описати нашу зустріч. Остання «шпилька» Кеніґа влучила в ціль — я повсякчас думаю про це. Вкрай необхідно вивідати секрет Бордена. Немає солодшої помсти, ніж виконати коронний трюк противника краще за нього, взяти над ним верх, утерти йому носа.
Містер Кеніґ зробив мені велику послугу, ознайомивши з цікавими фактами про Бордена, що мають надзвичайну цінність. Щоправда, спершу я маю перевірити їх.
9 грудня 1892
Поки що я не здійснив свій задум стосовно Бордена. Надійшло остаточне підтвердження, що американське турне відбудеться, і ми з Каттером цілком зосередилися на підготовці. Гастролі триватимуть понад два місяці, і мені нестерпно думати про розлуку з Джулією та дітьми.
Але скасовувати турне не можна. Річ не тільки в тім, що я отримаю щедрий гонорар. Скидається на те, що я — наймолодший фокусник у Британії чи навіть у всій Європі, якого запросили виступати на одній сцені з найвизначнішими ілюзіоністами сучасності. У Новому Світі народилися або осіли найталановитіші виконавці. Запрошення на ці гастролі — чудовий комплімент для мене.
А Борден не був у Штатах! Його туди не кликали!
10 грудня 1892
З нетерпінням чекав на спокійне Різдво в родинному колі. Ніякої магії, ніяких репетицій і поїздок. Хотілося приділити весь час моїм близьким і забути про справи. Але після скасування одного ангажементу мені запропонували дуже привабливий і вигідний контракт, що передбачає оплату двотижневого проживання разом із сім’єю. Ми відсвяткуємо Різдво в Істбурні, в номері «Гранд Готелю» з видом на море!
11 грудня 1892
Корисне відкриття. Сьогодні випадково прочитав у газеті, що Істбурн розташований лише за кілька миль від Гастінгзу і між цими двома містами пролягає пряма залізнична гілка. Маю намір провести кілька днів у Гастінгзі. Подейкують, що це приємне місце, яке варто відвідати.
13 січня 1893
Зненацька я відчув, що майбутня подорож страшенно засмучує мене й затьмарює моє життя. За два дні я вирушаю до Саутгемптону, звідти відпливаю до Нью-Йорку, а потім їду до Бостону й далі, у самісіньке серце Америки. Весь тиждень минув у божевільній метушні — збір валіз, підготовка, демонтаж необхідного обладнання, пакування в контейнери, відправка в моїй присутності. Не можна допустити прикрих випадковостей: без апаратури мій номер буде зіпсований. Багато що залежить від цієї трансатлантичної подорожі.
Нині я маю кілька вільних днів, тож можу психологічно налаштуватися на поїздку і трохи відпочити вдома. Сьогодні ми з Джулією та дітьми відвідали лондонський зоопарк; я вже сумую за родиною, передчуваючи тривалу розлуку. Цього похмурого січневого вечора малеча спить, Джулія читає у себе в кімнаті, а я, усамітнившись у своєму тихому кабінеті, нарешті маю можливість викласти результати розслідування, присвяченого Альфреду Бордену і проведеного завдяки невтомному містеру Кеніґу.
Ось факти, перевірені мною особисто.
Він з’явився на світ 8 травня 1856 року, в Королівській лікарні графства Суссекс, розташованій у Гастінгзі, на Богемія-роуд. Три дні по тому породілля — Бетсі Мері Борден — була виписана й повернулася з сином додому, за адресою: Менор-роуд, будинок 105, де також містилася столярна майстерня його батька. Повне ім’я хлопчика — Фредерік Ендрю Борден; у реєстрі актів цивільного стану не значаться інші діти, народжені того дня. Отже, Фредерік Ендрю Борден не мав брата-близнюка — ні тоді, ні зараз.
Потім я спробував встановити, чи не було в сім’ї Борденів інших, близьких за віком братів, дуже подібних до нього зовні. Фредерік був шостою дитиною. Він мав трьох старших сестер і двох братів, але один був старшим від нього на цілих вісім років, а другий помер, проживши лише два тижні.