Рут, з яким довелося поділитися таємницею виконання трюку, запевняє, що все розуміє. Він намагається розвіяти мої побоювання байками про його «професійну репутацію», але я не зважаю на такі «аргументи». Лише в тому разі, якщо глядачі приймуть його за мене, він матиме право на винагороду!
6 січня 1894
Рут відпрацьовує всі рухи, яким я його навчаю, але мене не полишає відчуття, що він не розуміє сутність ілюзії. В драматичному театрі актори грають свої ролі, не вводячи нікого в оману. Публіка чудово знає, що перед ними не Гамлет, а людина, що вимовляє певні рядки. Натомість мої глядачі мають виходити з театру ошелешеними. Вони одночасно вірять і не вірять власним очам!
10 січня 1894
Дав містеру Руту вихідний, оскільки маю добре обміркувати ситуацію. Він — нездара, у нього нічого не виходить! Олівія теж вважає, що я помилився з вибором, і радить мені виключити номер Бордена з моєї програми.
Рут — це суцільна катастрофа.
12 січня 1894
Рут — дивовижна людина! Нам обом був потрібен час на роздуми. Тепер ми все з’ясували. Він запевняє, що провів вихідний з друзями, але, судячи із запаху перегару, я підозрюю, що він усамітнився з пляшкою.
Мені байдуже! Його рухи є точними, а хронометраж — майже точним; коли ми одягнемо однакові костюми, підміна успішно здійсниться.
Завтра ми з Рутом та Олівією вирушаємо до Стритему, де оглянемо сцену і завершимо підготовку.
18 січня 1894
Мене переслідує дивна тривога, пов’язана із завтрашнім виступом, хоча ми з Рутом репетирували до остаточного виснаження. Бездоганне виконання передбачає певний ризик: якщо завтра я виступлю з номером Бордена й перевершу його, чутки про сенсацію долетять до нього за лічені дні.
Цієї тихої ночі, коли Олівія спить і в будинку панує тиша, я поринаю у невеселі роздуми. Мені відкрилася одна неприємна істина: Борден миттєво здогадається, яким чином я виконую свій номер, а я досі не розкрив його секрет.
20 січня 1894
Безумовний тріумф! Від овацій здригався дах! У сьогоднішньому заключному випуску «Морнінг Пост» про мене написали таке: «Ймовірно, найвидатніший із сучасних ілюзіоністів Британії». Тут я зазначив би два нюанси, які зовсім не лестять мені, але цієї оцінки буде достатньо, аби збити пиху з містера Бордена.
Радію. Щоправда, є одна ложка дьогтю. Чому я не подумав про це раніше? Після закінчення номера, в кульмінаційну мить моєї програми, я змушений сидіти, зігнувшись у сміховинній позі між хитромудро складеними перегородками мого ящика. Коли зала вибухає оплесками, до рампи виходить п’яничка Рут. Саме він насолоджується оваціями, тримає Олівію за руку, розкланюється, посилає повітряні поцілунки, просить глядачів подякувати диригенту, салютує поважним особам у ложах, знімає циліндр, розкланюється знову і знову…
А мені залишається чекати, коли на сцені вимкнуть світло й опуститься завіса. Лише тоді я можу вилізти назовні.
Це необхідно змінити. Ми маємо зробити так, щоб я з’являвся з другого ящика, тож перед початком наступного показу я поміняюсь ролями з Рутом. Треба обміркувати, як досягти такого ефекту.
21 січня 1894
Вчорашня замітка у «Морнінг Пост» справила належне враження; сьогодні мій імпресаріо прийняв кілька заявок і оформив три ангажементи. Замовники щоразу вимагають демонстрації мого загадкового трюку.
Нагородив Рута маленькою премією.
30 червня 1895
Події дворічної давнини нагадують кошмар, що поступово розвіюється. Шість місяців по тому я розгортаю щоденник, аби засвідчити, що моє життя увійшло в нормальне русло. Ми з Олівією живемо в мирі та злагоді, і хоча вона, на відміну від Джулії, ніколи не стане рушійною силою мого розвитку, її спокійна підтримка забезпечує міцний тил для мого життя та кар’єри.
Маю намір провести чергову бесіду з Рутом, оскільки попередня розмова ні до чого не призвела. Попри чудові виступи, він повсякчас створює проблеми, й однією з причин звернення до цього щоденника стала необхідність занотувати моє рішення: нам доведеться поговорити відверто.
7 липня 1895
У світі магії існує одне беззастережне правило (а якщо не існує, дозвольте мені вперше сформулювати його): не можна дратувати асистентів. Вони знають забагато професійних секретів ілюзіоністів, що наділяє їх певною владою.