Якщо я звільню Рута, він матиме привід удатися до шантажу.
Рут не влаштовує мене з двох причин: по-перше, своєю пристрастю до алкоголю, а по-друге, зарозумілою поведінкою.
Він часто приходив до театру напідпитку і навіть не заперечував цього. Каже, що контролює себе. Біда в тому, що п’янички є непередбачуваними, і мене лякає, що одного дня він наклюкається так, що не зможе виконати номер. Фокусник ніколи не покладається на випадковості, а я страждаю від невизначеності щоразу, як ми міняємося ролями.
Утім, його зарозумілість — значно серйозніша проблема. Він переконаний, що я пропаду без нього, тож, опиняючись поряд зі мною — на репетиціях, за лаштунками чи навіть у моїй студії,— постійно чіпляється до мене з порадами, що ґрунтуються на його «досвіді» актора-невдахи.
Учора ввечері я провів заплановану «бесіду», хоча здебільшого говорив він. Зазначу, що з його боку пролунали не лише нахабні заяви, а й неприховані погрози. Рут вимовив саме ті слова, що їх я страшенно боявся почути: у разі потреби він розкриє мої секрети й зруйнує мою кар’єру.
Найгірше, що він якимось чином довідався про мою інтрижку з Шейлою Макферсон, яку я зберігав у суворій таємниці. Звісно, Рут почав шантажувати мене. Я не впораюсь без нього, і він чудово це знає. Він має владу наді мною, і я чудово це знаю.
Довелося запропонувати йому підвищити гонорар за кожен вихід, на що він залюбки погодився.
19 серпня 1895
Цього вечора я рано повернувся зі студії, бо лишив удома якусь дрібницю (не пригадую, що саме). Спершу я завітав до Олівії і був, м’яко кажучи, здивований, коли побачив Рута в її вітальні.
Слід зауважити, що після придбання будинку № 45 на Ідмістон-Віллас я зберіг попереднє планування — два окремих помешкання. Поки я був одруженим із Джулією, ми вільно пересувалися з одного приміщення до іншого, але відтоді як до мене перебралася Олівія, ми живемо нарізно, хоча й під одним дахом. Це дозволяє нам дотримуватися правил пристойності і водночас не брати на себе зобов’язання, адже обоє надаємо перевагу вільним стосункам. Живучи на два господарства, ми з Олівією, ясна річ, можемо відвідувати одне одного, коли нам заманеться і без зайвих церемоній.
Піднімаючись сходами, я почув сміх. Коли я відчинив двері її помешкання й увійшов до вітальні, Олівія і Рут відчайдушно веселилися. Побачивши мене, вони відразу замовкли. Олівія мала сердитий вигляд. Рут спробував підвестися, проте захитався і знову опустився в крісло. На мою превелику досаду, я угледів на столі відкорковану пляшку джину, а поряд із нею ще одну — порожню. І Олівія, і Рут тримали в руках повні келихи.
— Що це означає? — спитав я у них.
— Я хотів зустрітися з вами, містере Енджер,— відповів Рут.
— Ти знав, що я репетирую в студії,— парирував я.— Чому ж ти не пішов туди?
— Любий, Джері просто зайшов випити,— втрутилася Олівія.
— Тоді йому час забратися звідси!
Я розчахнув двері, вказавши йому на вихід. Попри сп’яніння і нетверду ходу, Рут моментально зник з очей. Коли він промчав повз мене, я відчув його кислий віддих.
Відбулася неприємна розмова з Олівією, але я не хочу переповідати деталі. Зрештою ми попрощалися, і я пішов до себе, налаштований узятися за перо й описати те, що сталося. Мною опанували різні почуття, про які я волію мовчати.
24 серпня 1895
Сьогодні дізнався, що Борден вирушає на гастролі країнами Європи й Близького Сходу. Цікавий факт: він не має наміру демонструвати свою версію трюку з двома ящиками.
Ґескет Анвін повідомив мені про це під час нашої сьогоднішньої зустрічі. Я жартома висловив надію, що коли Борден дістанеться Парижу, він матиме нагоду покращити свою французьку й переконливіше імітувати французький акцент.
25 серпня 1895
Мені знадобилася ціла доба, аби усвідомити, що Борден зробив мені послугу. Щойно збагнув, що за його відсутності немає сенсу виконувати номер з ящиками. Я негайно — і без жодних докорів сумління — розпрощався з Рутом.
Коли Борден повернеться з-за кордону, я знайду заміну містеру Руту або взагалі відмовлюсь від цього трюку.
14 листопада 1895
Ввечері ми з Олівією востаннє виступали разом на сцені театру «Фенікс», що на Черінг-Крос-Роуд. Дорогою додому ми ніжно трималися за руки на задньому сидінні кебу. Після звільнення містера Рута наші стосунки поліпшилися. (Я дедалі рідше зустрічаюся з міс Макферсон.)