Выбрать главу

20 лютого 1896

Сьогодні, розібравши кореспонденцію, Олівія прийшла до мене й оголосила:

— Отже, Джері Рут сказав правду!

Я спитав, що вона має на увазі.

— Ти досі зустрічаєшся з Шейлою Макферсон, чи не так?

Згодом вона показала мені конверт, де було написано: «Ідмістон-Віллас, будинок 45, помешкання В. Особі, яка тут проживає». Відправником виявився Борден!

27 лютого 1896

Примирився із самим собою, з Олівією і навіть із Борденом!

Обмежусь стислим записом: запевнив Олівію, що кохатиму її вічно й пообіцяв ніколи не бачитися з міс Макферсон (слова дотримаю).

Крім того, я вирішив припинити ворожнечу з Альфредом Борденом, хай би як він мене провокував. Я досі чекаю від нього якоїсь публічної витівки — помсти за мій паскудний вчинок у Кембриджі, але не реагуватиму на підбурювання.

5 березня 1896

Борден пішов у наступ раніше, ніж я очікував. Він здійснив успішну спробу принизити мене під час мого вико­нання добре відомого, але популярного трюку під назвою «Трильбі». (Асистентка лежить на дошці між спинками двох стільців; потім стільці відсувають, і вона немовби зависає в повітрі.) Борден примудрився сховатися за лаштунками.

Коли я відсував другий стілець від дошки, де лежала Гертруда, він швидко підняв запону, і всі побачили Адама Вілсона, який сидів навпочіпки й смикав руків’я механізму.

Я дав знак опустити завісу і завершив показ.

Не маю наміру мститися.

31 березня 1896

Нова атака Бордена. Надто швидко!

17 травня 1896

Нова атака Бордена.

Цей інцидент неабияк здивував мене, адже я знав напевно, що того вечора він теж виступав на сцені, але якимось чином устиг дістатися готелю «Грейт Вестерн» на протилежному кінці Лондону, щоб зірвати мій виступ.

Та я не мститимусь і цього разу.

16 липня 1896

Я настільки зневажаю Бордена, що віднині не напишу жодного слова про нього. (Сьогодні ввечері він здійснив чергову атаку, проте я навіть не думаю про помсту.)

4 серпня 1896

Минулого вечора я виконував відносно новий трюк, де використовується обертова грифельна дошка, на якій я пишу крейдою прості фрази, підказані глядачами. Коли дошка заповнюється, я різким жестом перевертаю її… Оце так диво! Ті самі фрази написані на іншому боці.

Сьогодні, перевернувши дошку, я виявив, що весь мій текст безслідно зник. Натомість хтось залишив по­слання:

БАЧУ, ЩО ТИ ВІДМОВИВСЯ ВІД НОМЕРА З ТРАНС­ПОРТУВАННЯМ.

ЧИ ОЗНАЧАЄ ЦЕ, ЩО ТИ ТАК І НЕ РОЗКРИВ ­СЕКРЕТ?

ПРИХОДЬ ПОДИВИТИСЯ НА РОБОТУ ПРОФЕСІОНАЛА!

Хай там як, але я не мститимусь. Олівія, яка мимоволі знає все про нашу ворожнечу, погоджується з тим, що мовчазне презирство — найкраща відповідь.

3 лютого 1897

Нова атака Бордена. Як же мені набридло це повторювати щоразу, як я розкриваю щоденник!

Він стає більш нахабним. Хоча ми з Адамом ретельно перевіряємо кожен предмет реквізиту як до, так і після виступів, і на додачу оглядаємо службові приміщення перед самісіньким початком, сьогодні ввечері Бордену таки вдалося пробратися до трюму сцени.

Я виконував трюк під простою назвою «Зникнення дівчини». Цей номер тішить як артиста, так і глядачів; він не потребує складного реквізиту. Моя асистентка сидить на звичайному дерев’яному стільці в центрі сцени. Я накриваю її великим простирадлом. Охайно розгладжую брижі. Постать дівчини вимальовується під тонкою тканиною. Особливо чітко видно голову та плечі — доказ її фізичної присутності.

Аж раптом я плавним порухом знімаю простирадло… і всі бачать, що стілець порожній! На сцені теж нікого немає, крім мене. Мої єдині «асистенти» — стілець і простирадло.

Сьогодні, знявши з Гертруди покров, я, на мій подив, виявив, що нажахана дівчина досі сидить на стільці. Я остовпів.

Але найстрашніше було попереду. Зненацька кришка люку відкинулася, і на сцену вистрибнув якийсь чоловік, одягнений у фрак і мантію; шовковий циліндр і шалик доповнювали вбрання. Сповнений диявольської холоднокровності, Борден (то був він!) скинув циліндр, уклонився публіці і неквапливо рушив за лаштунки, залишаючи за собою шлейф тютюнового диму. Я побіг слідом за ним, рішуче налаштований битися, проте мою увагу відвернув сліпучий спалах прямісінько над моєю головою.

Із колосників спустився світловий щит; яскраво-блакитні літери склалися в слова:

«ПРОФЕСОР МАГІЇ ВИСТУПАТИМЕ В ЦЬОМУ ТЕАТРІ ВЕСЬ НАСТУПНИЙ ТИЖДЕНЬ!»