Я старався якомога делікатніше повертати розмову в русло фінансових питань, оскільки йшлося про одну з небагатьох царин, де наші інтереси збігалися. Звісно, він не міг розкрити незнайомцю подробиці свого економічного становища, проте було очевидно, що пошук фінансування надзвичайно турбує його. Він кілька разів згадав Дж. П. Моргана, свого теперішнього спонсора.
Жоден із нас не обмовився жодним словом про безпосередню мету мого візиту, але найближчими днями ми матимемо достатньо часу для цього. Вчора ми лише познайомилися і спробували краще пізнати один одного.
Я майже нічого не написав про головну особливість його лабораторії. Впродовж усього обіду і подальшої тривалої розмови над нами височіла Експериментальна Котушка. Ба більше, вона займає весь простір лабораторії — там немає іншого обладнання, окрім кількох індикаторних і калібрувальних приладів.
Котушка вирізняється гігантським розміром. Тесла каже, що її діаметр перевищує п’ятдесят футів, і я ладен повірити в це. Тьмяне освітлення надає Котушці похмурого, зловісного вигляду — принаймні, коли вона вимкнена. Збудована довкола центрального осердя (ним служить нижня частина високої металевої жердини на даху, яку я помітив під час підйому), Котушка намотана на численні дерев’яні та металеві рейки, причому намотка стає дедалі складнішою в міру наближення до осердя. Будучи цілковитим профаном, я не бачив жодного сенсу в цій конструкції, що нагадувала якусь дивну клітку. Її оточували зайві, непотрібні предмети. Приміром, у лабораторії стояли прості дерев’яні стільці, деякі з яких були майже впритул присунуті до Котушки. Скрізь валявся різний мотлох: папери, інструменти, засохлі рештки їжі і навіть брудний носовичок. Поки Тесла водив мене довкола предмета своєї гордості, я люб’язно висловлював захоплення, хоча геть нічого не розумів. Ясно було одне: Котушка здатна використовувати й трансформувати неймовірну кількість енергії, що постачається з Колорадо-Спрінгз і надходить прямісінько до гори. Тесла розплатився тим, що встановив міські генератори за власний рахунок!
— Я маю вдосталь електрики. Усе, що мені потрібно! — похвалився він.— Вечорами ви в цьому переконаєтесь.
Я уточнив, що він має на увазі.
— Ви побачите, що міські ліхтарі час від часу тьмяніють, а іноді світло вимикається. Це означає, що ми працюємо! Дозвольте мені показати вам дещо.
Ми вийшли з ветхої будівлі, перетнули вибоїсту ділянку землі і невдовзі дісталися місця, де схил круто обривався. Далеко внизу, мов на долоні, розкинувся Колорадо-Спрінгз, що мерехтів у сонячному мареві.
— Якщо ви завітаєте сюди ввечері, я продемонструю вам, як це відбувається,— пообіцяв Тесла.— Одним порухом важеля я можу занурити все місто в темряву.
Коли ми рушили назад, він повторив:
— Ви неодмінно маєте прийти до мене вночі. Ніч — найкращий час у горах. Ви, певно, помітили, що тутешні краєвиди є монументальними, але не викликають особливої цікавості. З одного боку немає нічого, крім скелястих хребтів, а з іншого — пласка, як дошка, рівнина. Немає сенсу дивитися вниз чи роззиратися довкола. Справжнє диво — над нами! — Він звів очі до неба.— Ніколи раніше я не милувався таким прозорим повітрям, таким прекрасним місячним сяйвом. І ніде я не бачив таких потужних гроз! Я обрав це місце саме тому, що тут часто бушують грози. До слова, зараз насувається одна з них.
Я озирнувся, шукаючи добре знайомі купчасті хмаринки вдалині або темні, набухлі дощем клуби хмар, що затягують небо перед грозою, але ніщо не затьмарювало чисту блакить. Повітря теж залишалося свіжим і підбадьорливим, без жодного натяку на зловісну задуху, що завжди передвіщає зливу.
— Гроза очікується ввечері, після сьомої. Треба подивитися на мій когерер, аби визначити точний час.
Ми повернулися до лабораторії. Дорогою я вгледів Ренді Гілпіна, який зупинив екіпаж доволі далеко. Він помахав мені рукою, і я відповів тим самим.
Тесла вказав на один із пристроїв, які привернули мою увагу раніше.
— Цей прилад показує, що гроза щойно знялася в районі Сентрал-Сіті, миль за вісімдесят на північ від нас. Погляньте!
Він тицьнув пальцем у ту частину апарата, де були встановлені збільшувальні лінзи, і кілька разів постукав по корпусу. Придивившись уважніше, я зрозумів, що саме він хотів показати мені: то була крихітна електрична іскорка, що проскакувала між двома металевими стрижнями.
— Коли загоряється іскра, це означає, що прилад реєструє спалах блискавки,— пояснив Тесла.— Іноді я бачу розряд у своїй лабораторії, а гуркіт грому долинає сюди більш ніж за годину.