Однак, коли він ступив на північ, то вломився головою у шафу із дзеркалом і розбив те дзеркало в друзки, бо був твердолобий. А його собаці скалкою відрубало хвоста, отож залишився лише куций обрубок.
— Мабуть, ми помилилися в розрахунках, — сказав Морквоу.
— Помилилися, абсолютно, — жалібно скиглив Шукай.
— Що ж, пошукаємо іншого напрямку.
— Пошукаємо, точно! — згодився Шукай. — Може ж, не всі шляхи приводять до дзеркал.
Тепер замість компаса містер Морквоу взяв довжелезну підзорну трубу Втупив у неї око і став повертати на всі боки.
— Що ви там бачите, господарю? — спитав Шукай.
— Бачу вікно. Воно зачинене. На ньому червоні завіски. Воно має по чотирнадцять шибок у кожній рамі.
— Важливе відкриття, абсолютно! — гавкав Шукай. — Чотирнадцять плюс чотирнадцять, разом буде двадцять вісім. Якщо ми підемо в цьому напрямку, то на нас звалиться не менш ніж п'ятдесят скляних половинок. Що ж тоді залишиться від мого хвоста?!
Морквоу повернув трубку в інший бік.
— Що ви тепер бачите, господарю? — тривожно запитав Шукай.
— Бачу якусь металеву споруду. Дуже цікава споруда. Вона стоїть на трьох ногах. Угорі вони з'єднані залізним кільцем. Споруда накрита білим дахом, здається, емальованим.
Пес аж рота роззявив від такого відкриття.
— Господарю, — сказав він. — Коли не помиляюся, ще ніхто в світі не знаходив емальованих дахів!
— Так! Ми перші це відкрили! Справжні слідчі навіть у звичайній спальні вміють знаходити дивовижні речі.
Вони лягли на підлогу, прислухалися, чи не ходить поблизу який-небудь звір, і сміливо поповзли до металевої споруди з емальованим дахом. Проповзли кроків з десять і підлізли під загадкову споруду, та так незграбно, що емальований дах раптом перекинувся.
Славетний слідчий і його пес страшенно здивувалися, бо на їхні голови несподівано ринув холодний дощ. Вони завмерли на місці і боялися поворухнутися, щоб не викликати якогось нового лиха, а холодні краплі стікали їм на голови, за комір, по спині, по боках.
— Я гадаю, що це — звичайнісінький таз для вмивання, — пробурмотів містер Морквоу.
— Я теж гадаю, що це таз, абсолютно! — згодився Шукай. — А в ньому було багато-багато холодної води для вранішнього вмивання.
Містер Морквоу і його вірний помічник встали. Тепер слідчий уже легко знайшов ліжко, до якого було всього півтора метра, і поважно вклався спати. При цьому він промовив такі глибокодумні слова:
— У нашому ділі ніколи не треба боятися небезпеки. Хоча сьогодні нас добре облило водою, зате ми знайшли ліжко.
— Добре облило водою, точно! — згодився Шукай. Сьогодні псові не щастило. Довелося йому сяк-так вмоститися на килимі, поклавши голову на пантофлі господаря. Містер Морквоу хропів цілу ніч і прокинувся, коли зійшло сонце.
— Ану, Шукай! Мерщій до роботи! — жваво скрикнув він.
— Я готовий, господарю! — відгукнувся пес і сів на обрубок хвоста, який залишився після вчорашньої сутички з дзеркалом.
Їм нічим було вмитися, бо таз із водою вони ввечері перекинули на себе. Тож пес тільки облизав собі вуса, потім лизнув обличчя свого господаря. І от вони вийшли до парку і нарешті взялися розшукувати наших втікачів.
Найперше слідчий дістав мішечок, в якому було дев'яносто номерів для гри в лото.
Наказав собаці витягти один номер. Шукай засунув лапу в мішечок і витяг звідти номер сьомий.
Слідчий кілька хвилин подумав і вирішив:
— Це означає, що нам слід ступити сім кроків праворуч. Відійшли сім кроків праворуч і потрапили просто в кропиву. Псові немов вогнем обпекло жалюгідний обрубок його хвоста.
А ніс містера Морквоу так нажалився, що став червоний, мов перчина.
— Мабуть, ми помилилися, — здогадався слідчий.
— Помилилися, точно! — сумно погодився Шукай.
— Спробуємо інший номер.
— Спробуємо, абсолютно!
Цього разу випав номер двадцять восьмий, і містер Морквоу вирішив відійти на двадцять вісім кроків ліворуч.
Відміряли двадцять вісім кроків і звалилися обоє в басейн із золотими рибками.
— Рятуйте! Тону!!! — заверещав Морквоу.
— Я тут, господарю! — відгукнувся Шукай. Ухопив слідчого зубами за комір і витяг з води.
Вони сіли край басейну і почали сушитись.
— А я зробив важливе відкриття, — поважно промовив містер Морквоу
— Важливе, абсолютно! — підбрехнув пес. — Ви, мабуть, відкрили, що вода — мокра?