- Співчуваю,- побачивши маленьку царапинку.
- Дякую.
- Цей чоловік відпустив тебе на волю?
- Звичайно. Ми його називаємо дідусем через його вік і за його любов до нас.
- Ясно.
- Ти звідки завітав?
Каппі розповів єноту про свої мандри. Єнот уважно все послухав і відповів :
- Не завідую я тобі.
- Перепрошую, що втручаюсь мене звати Баголія. Ти чому знов жалієшся єноте? - .
- Ну… ,- задумався єнот.
- Немає, що сказати?
Єнота ці слова проникли до самого серця і він байдуже поглянув і почав тихо бурмотіти собі під ніс.
В цей час дідусь намагався випустити лисицю, яка вже третій тиждень живе в будинку і вдає, що хвора. Вона вперто не вилазила, а лісник приманював її іграшковою мишкою. Вони так просиділи аж до вечора.
- Пані Баголія, ви часом не знаєте, як потрапити до озера?
- Звісно. Тобі потрібно йти в сторону ранкового сонця і знайдеш до річки, а там на іншому березі чекає твоя домівка.
- Дякую за допомогу.
Дідусь роздав всім вечерю і закликав унука який завітав у гості. Хлопчик здивовано переглядав кожного, а особливо білочку яка хрумкала горішки.
- Дідусю, вони щасливі тут?
- Не знаю, краще запитай у них сам, - запропонував лісник.
- Вам тут добре, дідусь Тарас за вами піклується? .
Кожний по-різному відреагували. Хтось погодився інші були не задоволенні.
За вікном темнішало, тварини готувалися до сну. Тому дідусь звелів покинути унука тваринок.
Каппі не відчував болі тому надіявся, що зранку опиниться у лісі біля своїх рідних.
Ранок був ясний і всі гості лісника чекали сніданку. Каппі оглянув лісник і радісно повідомив : - Здоровий.
Лісник положив на голочки їжачка малину, яблука і солоденьких груш.
- Ну що час прощатись, - промовив лісник.
Каппі радісно відповів ліснику який став для нього дідусем. Але лісник зі слів подяки чув щасливий пискливий звук. Їжачок помахав лапкою і рушив у далеку подорож.
- Я думаю, що досить, - запропонував Каппі.
- Так …так… мене вже місця немає,- тяжко зітхнув Плакі.
- Батьки будуть раді, - гордо промовив Плакі.
- Аякже, тут на цілий день, - додав Каппі
- Ой, крапає дощик,- промовив Плакі.
- Краще поспішаємо додому, - сказав Каппі.
Розпочався сильна злива крізь яку геть нічого не було видно.
Вони почали шукати дорогу додому але, що разу через зливу їжачки кружляли на одному місці.
- Ну і злива,- не вдоволено промовив Каппі.
- Це не головне Каппі, як ми додому повернемось га?,- в стані паніки говорив Плакі.
- Тільки не паніку, завжди є вихід,- підбадьорив Каппі.
- Це ти винен, що ми зараз тут, а не в теплій домівці біля матінки,- розлючено промовив крізь сльози Плакі.
За деревами щось зашаруділо і почулись тяжкі кроки, які принижувались до їжачків.
- Тихо! Тут хтось є,- наказним голосом промовив Каппі.
- МИ ТУТ,- закричав Плакі. Каппі вхопився лапками за мокру голову і подумав “дурень”. А в цей час з кущів появився великий бурий ведмідь з рибую в зубах.
- Фу-у-у,- промовив Плакі глянувши на рибу.
Ведмідь виплюнув рибу і голосно засміявся. Каппі теж підтримав ведмедя і вслід йому також засміявся. Плакі стояв стороні і не розумів чому вони сміються з нього.
- Ну, що заблукали?,- запитав грубим голосом бурий ведмідь.
- Доброго ранку Карху, ми просто хотіли перекусити, але потім виявилось, що ми заблукали,- відповів Каппі.
- Впізнаю старого Ізака, який ніколи не відповідає одним словом, а складає цілі поеми,- усміхаючись промовив ведмідь Карху.
Ізак це батько Каппі, який був старим другом бурого ведмедя Карху. Які часто ходили в гості одне до одного.
- Ви покажете нам дорого до дому?,- тихим голосом промовив Плакі в якого ще текли сльози.
- Звичайно Плакі,- промовив ведмідь Карху.
Проминула довга мовчанка. Каппі подивився на небо яке і на далі оточило темні хмари.
- Ходімо до барлогу, чому мокнути,- запропонував ведмідь. Ведмідь взяв свою рибу і вони швидко бігли по лісі через сильний дощ.
Їжачок Каппі на секунду зупинився і розпочав розглядати велику нірку, яку не охайно положили гілочки. Ведмідь розсунув все і їжаки зайшли у глибоку нірку, яка більше була подібна на печеру. В барлозі нікого не було, але ведмідь грубим голосом промовив: - Синку, виходь до тебе гості.
З кінця барлоги вибігає маленьке ведмежа і обняло свого батька.
- Привіт,- привітався Каппі
- Привіт Каппі,- подібним грубим голосом, як у батька відповіло ведмежа.
Старший ведмідь не акуратно засунув велику лапу у бочку в якій був золотистий мед. Він пригостив гостей гостинцем і вийшов з барлоги.
Каппі зі своїм другом ведмежам Орсо часто зустрічалися на прогулянках батьків, тому Каппі не був збентежений, як Плакі. Який з страхом дивився на маленьке ведмежа. Каппі із зрадістю хрумкав солодким медом, який перетворився в густу масу.