– Скажи ще, ще раз! – вискнув Феджін з білою піною на губах, впиваючись ще дужче в Сайксове плече однією рукою, а другою нестямно махаючи перед собою.
– Вони спитали її, чому вона не прийшла минулої неділі, як була обіцяла, – відповів жвавіше Ной; він потроху прочумався і, здається, вже починав розуміти, хто стоїть перед ним.
– А вона сказала, що не могла.
– Чому, чому не могла? Скажи йому.
– Тому, що її силоміць затримав удома Біллі, чоловік, що про нього вона їм уже говорила була раніше, – провадив Ной.
– А ще що? – напосідав на нього Феджін. – Що вона сказала ще про цього чоловіка? Скажи йому все, скажи, скажи!
– Вона казала, що їй дуже тяжко вихопитися з дому, коли він не зна, куди вона йде, – одказав Ной. – І тому першого разу, як вона побігла до цієї леді, вона – ха-ха-ха! Я мало не пирснув, коли почув про це, – вона напоїла його лавданумом.
– Прокляття! – скрикнув Сайкс, із скаженою силою вириваючись з Феджінових рук. – Пусти мене!
Відштовхнувши набік старого, він вискочив з кімнати й з дикою, звірячою люттю кинувся вгору по сходах.
– Біллі, Біллі! – закричав Феджін, зірвавшись за ним навздогін. – Одне слово! Тільки одне слово!
Цього слова Сайкс, мабуть, так-таки ніколи б не почув, якби не занадто міцні запори на надвірніх дверях; він з жахливими прокльонами і лайкою марно бився в них, намагаючись виперти їх плечем, коли його нагнав Феджін.
– Випусти мене, – скрикнув Сайкс, – мовчи, не говори, коли боїшся за себе! Пусти, кажу тобі!
– Вислухай тільки одне-єдине слово, – заволав до нього Феджін, кладучи руку на замок. – Не будь…
– Ну?
– Не будь… занадто жорстоким, Біллі.
День зайнявся і було вже досить ясно, їхні обличчя виразно виступали з сутінків. Вони ззирнулися на мить, і в їхніх очах промайнув блискавицею той самий зловісний вогник; що він означав – було зрозуміло.
– Я хочу сказати: не будь занадто жорстоким заради власної безпеки, – сказав одверто Феджін, уперше не прикриваючись непотрібними на цей раз натяками. – Не наосліп, Біллі, обережно.
Сайкс нічого не відповів і, штовхнувши двері (Феджін уже їх відімкнув), вискочив на порожню вулицю.
Він летів як куля, не думаючи, не вагаючись, він ні разу не зупинився, не повернув голови, не глянув ліворуч або праворуч, не підніс очей до неба, не зирнув під ноги: він дивився просто вперед з дикою рішучістю; зуби його були так міцно стиснуті, що напружені до болю щелепи випиналися з-під шкіри. З грудей його не вирвалося ні слова, ні звуку, обличчя не ворухнулося, він усе біг рівним кроком й жодного разу не передихнув, аж поки не дістався до свого дому. Тут він витяг з кишені ключа, відімкнув надвірні двері, нишком прокрався по сходах нагору й нечутно увійшов до своєї кімнати, ключа він двічі повернув у замку, підпер двері важким столом і шарпонув завісу над ліжком.
На ліжку лежала напіводягнена Нансі. Його кроки збудили її, вона трохи підвелася на подушках і стурбовано глянула на нього.
– Вставай! – мовив він.
– Ах, це ти, Біллі, – лагідно одказала вона, радіючи, що він повернувся.
– Я. Вставай.
На столі горіла свічка. Сайкс вихопив її з ліхтаря й шпурнув у камін. Помітивши, що надворі вже сіріє, дівчина встала й хотіла була відсмикнути фіранку на вікні.
– Облиш, – мовив Сайкс, загородивши їй дорогу рукою. – Для того, що я хочу зробити, досить і цього світла.
– Біллі, – тихо й стурбовано спитала дівчина, – чому ти так на мене дивишся?
Кілька секунд розбійник дивився на неї мовчки – ніздрі йому тремтіли, груди важко здіймалися, – а потім враз схопив її за голову й шию, потяг на середину кімнати й, зирнувши ще раз на двері, затулив їй рота своєю важенною лапою.
– Біллі, Біллі, – придушеним голосом стогнала вона, пручаючись від нього із свавільною силою смертельного одчаю. – Я… я не закричу… не заволаю… ні-ні… послухай мене… поясни… скажи, що я вчинила…
– Ти це сама знаєш, падлюко! – насилу прошепотів розбійник: йому спирало дух. – За тобою простежили сьогодні, кожне твоє слово чули.
– Добре. То збережи ж моє життя так, як я зберегла твоє, – озвалася дівчина, чіпляючись за його руку. – Біллі, мій коханий, єдиний Біллі, ти не можеш, не можеш убити мене. О, подумай, від чого я відмовилася ще сьогодні заради тебе… Схаменись… Ти мусиш схаменутися, не попусти цьому гріху. Я не випущу тебе, ти не викрутишся з моїх рук. Біллі, Біллі, заради мене, заради себе самого схаменись, перш ніж пролляти мою кров! Я не зрадила тебе, я була вірна тобі до останнього, клянуся своїм життям.