Выбрать главу

Пригоди. Подорожі. Фантастика - 84

Рецензент кандидат філологічних наук В. І. Положій

БОРОТЬБА І ПЕРЕМОГА

…І все-таки це потрібно. Летіти крізь ніч на вірному коні, поспішаючи на битву за справедливе діло, вдихати запах пороху, здирати долоні до крові об мокрі манільські снасті, мчати в блиску метеоритних потоків за сигналами SOS, зціпивши зуби, йти до полюса, підхоплювати прапор з рук комунара, який загинув на барикадах… Людській душі просто-таки необхідно відвідувати ту країну, де, за словами Олександра Гріна “…мов тіні, гігантські проходять вітрила, і чути крик — пісню — шепіт: “Таємниця — зачарування!” Пароль для входу до цієї країни: “Пригоди. Подорожі, фантастика”. ППФ!

Та не пригоди заради пригод пропонує читачеві черговий збірник ППФ. Різні на перший погляд твори цього збірника об’єднані спільною ідеєю, служать спільній меті.

Відкривають збірник нариси В. Кошути “Вона була росіянкою” та “Особистого підпису немає”. Автор розповідає про кілька епізодів боротьби антифашистського підпілля в Бельгії і Франції.

…Серед білого дня в Брюсселі відважна жінка вбила гітлерівського офіцера і зникла. Акція була зумисне зухвалою і демонстративною. Окупантам кинули виклик, на який вони відповіли з властивою їм підлістю: шістдесят заложників чекали смерті, якщо винуватець не здасться фашистам. І вона прийшла… Марина Олександрівна Шафрова-Марутаєва, дочка російських емігрантів. Перед стратою вона написала дітям: “Я виконала свій обов’язок перед Батьківщиною, Бельгією, сім’єю і вами”.

Кирило Олександрович Радищев, нащадок російського революціонера, якого імператриця назвала “бунтівником гіршим за Пугачова”, у тяжкий для своєї Вітчизни час не міг лишитись осторонь, хоча Росії він ніколи й не бачив. Народився і виріс у Парижі. В роки окупації створив підпільну групу “Помста”. Його схопили фашисти.

У Таємній експедиції Шешковський допитував Олександра Миколайовича Радищева. Відповіді були короткі: “Спільників не мав”. У гестапівській катівні Кирило Олександрович Радищев відповідав: “Спільників не мав…” Він загинув, коли йому було двадцять три роки.

Пригодницька кіноповість В. Підпалого і В. Добричева “Таємниці святого Юра” спершу захоплює гострим сюжетом, авантюрною колізією. Але поступово з усім неприхованим болем постає трагедія так званих січових стрільців, обдурених людей, які часто мимоволі ставали ворогами свого народу. Їх ошукали… І не останню роль у цьому відіграла уніатська церква, зокрема її “злий геній” митрополит Андрій Шептицький. Прикриваючись гаслами “свободи і самостійності”, він продавав свій народ спочатку Габсбургам, а згодом — гітлерівцям. Події повісті відомі з однойменного фільму, але й літературний варіант сценарію має неабияку пізнавальну і виховну цінність, ненав’язливо наголошуючи на тому, що наївність — небезпечна, марновірство — злочинне, людина, особливо — молода, мусить твердо знати, по який бік барикад її місце в житті.

Чітко визначився останнім часом основний тематичний напрямок української радянської фантастики. Активно пропагуючи досягнення науки, накреслюючи шляхи пошуку й піднімаючи пекучі питання завтрашнього дня, письменники створюють численні моделі майбутнього Землі, розкривають перед читачами всю небезпеку “ядерного шаленства”, екологічної кризи, втрати моральних начал. Торжество ідеалів гуманізму, підкреслюється в творах фантастів, — доконечна умова самого існування людства. Ці та інші тематичні особливості є характерними і для авторів цьогорічного збірника. Фантастика в їхніх творах стала демократичнішою, зрозумілішою, ближчою мільйонам читачів, які вільно орієнтуються і в сьогоднішніх проблемах, і в проблемах віддаленого майбутнього.

Мандрівки в просторі й часі, пригоди дії і думки пропонують читачам фантасти. Оповідання Ю. Іваниченка “Гончаки і сторожові” досліджує екстремальну ситуацію: космічну дуель ескадри земних кораблів з таємничим крейсером-убивцею. Оповідання розглядає проблему контакту в дещо несподіваному ракурсі: чи зможе Земля прийняти місіонерство братів по розуму? Адже співробітництво можливе тільки на паритетних началах. Земляни виграли цей бій — бій з власним минулим.

Герой фантастичного оповідання Є. Філімонова “У пошуках Станки” дуже зайнятий особистими справами. Він метушиться в паралельно існуючих реальностях, варіантах власного життя, розшукуючи свою єдину любов. І його зовсім не цікавлять проблеми світів, у які він потрапляє. Та одного разу йому довелося зробити свій найголовніший вибір. Владний голос боротьби за справедливість виявився дужчим.

Письменника О. Романчука (оповідання “Останній винахід Архімеда”) привабила таємниця останніх Архімедових креслень. Чим був так зайнятий великий учений, що не помітив приходу власної смерті? В основі оповідання — один з головних постулатів фантастики: “А що, коли?..” Автор пропонує цікаву реконструкцію подій.

Багато віків наводив на моряків жах “Летючий Голландець”. Ім’я його капітана, Ван-Страатена, згадували пошепки, із забобонним страхом. Проте, як вважає Д. Клугер (оповідання “Неймовірні пригоди капітана Ван-Страатена”), голландець анітрохи не винен у тому, що став пострахом для свого ж брата моряка! І треба ж було йому опинитись біля мису Горн саме тоді, коли там проводились експерименти по створенню просторово-часового тунелю…

Любителів зарубіжної фантастики чекає зустріч з творами Рея Бредбері “Покара без злочину” і Айзека Азімова “Ця смертна ніч”, котрі особливих рекомендацій не потребують.

І, нарешті, зовсім новий для збірника ППФ жанр — публіцистика. Дослідження Вл. Гакова “Ультиматум” присвячене боротьбі наукової фантастики за мир, проти загрози ядерної катастрофи. Автор аналізує історію антивоєнної фантастики, показує ретроспекцію творів-попереджень з кінця минулого століття. Методично розкриваючи прогностичні можливості наукової фантастики, акцентуючи увагу читача на численних випадках точного “влучання” прогнозу, співпадання його з дійсністю аж до найдрібніших деталей, Вл. Гаков визначає жанр як дійову зброю прогресивних сил ідеологічного фронту. Окрім усіх інших своїх достоїнств, наукова фантастика ще й засіб боротьби проти загрози третьої світової війни, засіб, який має великий вплив на уми людей.

Різні твори різних письменників зібрано під обкладинкою збірника “ППФ-84”. Проте, думається нам, навіть такий побіжний аналіз, покликаний коротко ознайомити читача із збірником, дає підставу вирізнити певну спільність усіх представлених творів. Ту спільність, яка й робить цей збірник не випадковим зібранням оповідань та повістей на задану тему, а цілісною книгою. Всі названі твори — про боротьбу й перемогу. Боротьбу з реальним противником і з демонами власної душі, із сліпими силами стихії і створеною людиною бомбою… І перемога. Часом ця перемога цілковита, вагома, часом просто — розгадана таємниця, скромний внесок у пізнання картини всесвіту. Але завжди — перемога моральна. В ім’я високих цілей торжества ідеалів розуму, гуманізму, прогресу.

ПРИГОДИ

Володимир Кошута

ОСОБИСТОГО ПІДПИСУ НЕМАЄ

Нарис

“Секретаріат збройних сил Франції. № 8683. Посвідчення приналежності до руху Опору. Прізвище: Радищев. Ім’я: Кирило. Народився 19 листопада 1921 року. Член організації Опору “Помста”. Воював з 22 червня 1941-го по 10 серпня 1944 року. Заарештований 11 квітня 1942 року. Страчений 10 серпня 1944 року”.

“Департамент Сена. Національне бюро колишніх борців Опору й жертв війни. Посвідчення добровольця руху Опору № 011739. Видано: Мсьє Радищеву. Ім’я: Кирило. Дата народження: 19.ХІ.1921 р. Місце народження: Польща, Варшава.