По Райховій дорозі із Маріенбада до Осло ще один історично визначний вигнанець раптом чітко усвідомив, що Норвегія більше не була безпечним політичним притулком. Лев Троцький, який приїхав туди із Франції в червні 1935 року, отримавши гарант захисту від лейбористського уряду, ще того ж місяця став свідком того, як його будинок захоплюють фашистські бандюки.
Члени норвезької фашистської партії Відкуна Квізлінга «Nasjonal Samling» замаскувалися як полісмени та увірвалися в будинок, де жили Троцький та його дружина, що за тридцять п’ять миль від Осло. Донька консьєржа Троцького випровадила їх, але вже після того, як ті вкрали певні праці Троцького: статтю про Францію, опубліковану в «The Nation», та лист до французьких троцькістів. Фашисти скористалися цими документами, аби стверджувати, що Троцький порушував умови отримання притулку, вступивши в норвезьку політику. Хоча спочатку обвинувачення зняли, Троцький незабаром опиниться, як він це сам називав, «в епіцентрі норвезької політики».
25 серпня, через день після горезвісних московських судів, в яких Троцького та інших лідерів Жовтневої революції звинуватили у змові з нацистами, націленій на те, щоб вбити Сталіна, Радянський Союз почав тиснути на норвезький уряд для якомога швидшої депортації Троцького, пригрозивши в разі відмови комерційним бойкотом. Соціалістичний уряд уже стикнувся із жорстокою кампанією критики від правих представників преси через сховок, який вони запропонували Троцькому, і тепер, панікуючи через парламентські вибори, які наближалися, соціалісти змінили свою позицію. Вони використали вкрадені Квіслінгом документи як підставу посадити Троцького під домашній арешт, утихомирюючи в такий спосіб і фашистів, і сталіністів. Таке їхнє рішення, як засуджував Троцький, було «жалюгідним цинізмом».
Пізніше Троцький заявить, що ніколи не довіряв політикам, які радо вітали його. Щойно він зв’язався з ними, Троцький сказав: «Мені різко заносило смородом зацвилого консерватизму, від якого палко відсахувалися герої Ібсенівських п’єс… Ібсенівська ненависть до протестантського фанатизму, провінційної глупоти і надмірного лицемірства стала мені зрозумілішою після першого знайомства з соціалістичною владою на батьківщині поета»{319}.
Коли міністр юстиції Норвегії Триґве Лай (який згодом займе пост першого генерального секретаря ООН в період між 1946 та 1952 роками) відвідав його, аби обговорити справу, Троцький попередив його, що його боягузницька співпраця з Квіслінгом торувала шлях для фашизму в країні. «Це перший акт вашої здачі нацизму у вашій країні, — попереджав він. — Ви за це заплатите. Ви вважаєте, що вбезпечуєте і звільняєте себе, поводячись із політичним вигнанцем як вам заманеться. Але той день вже близько — запам’ятайте! Близько вже той день, коли нацисти вивозитимуть вас із вашої країни»{320}. Лай та його колеги, сказав він, уже незабаром «як… німецькі соціал-демократи стануть емігрантами». У грудні 1936 року, проігнорувавши ці застереження, Лай депортував Троцького до Мексики. Радянський посол вислав йому букет квітів як подяку.
Незрозуміло, чи Райх та Троцький коли-небудь зустрічалися в Норвегії. Майрон Шараф, Райхів учень та біограф, мимохідь заявляє, що зустрічалися, і така версія, зрештою, стала офіційно прийнятною частиною Райхової біографії. Проте доказів, які б підтвердили це, немає. Якщо Райх і витратив хоч годину, аби поїхати на зустріч до Троцького, то точно не зробив жодного запису про цю подію, а це, беручи до уваги Райхову нескромну особу, видається дуже неправдоподібним, що йому б вдалося втримати такий поворот історії в таємниці впродовж усього життя{321}. Були часи, коли зізнання в таких зв’язках могло вести людину в небезпеку, але Ісаак Дойчер у біографії Троцького свого авторства вказує, що навіть у найбільш токсичні періоди його життя «ніщо так не виділяло людину з-поміж лівих Осло, як здатність вихвалятися тим, що його прийняв великий вигнанець»{322}.
Але Райх та Троцький точно переписувалися. У жовтні 1933 року, перед його виключенням із Комінтерну Данською комуністичною партією, Райх писав Троцькому, намагаючись зацікавити його своїми сексуально-політичними ідеями. Наступного року в Парижі Райх зустрінеться з декотрими представниками Троцького, які стверджували, що не лише прочитали, але й теоретично погоджувалися з «Масовою психологією фашизму». Так чи інакше, Райх не зміг переконати їх додати платформу сексуальної лібералізації до їхньої політичної програми.