У радикальному журналі «The Masses» Флойд Делл попереджав, що «пригнічення сексуальних емоцій не може пройти безслідно без хворобливих наслідків». Психоаналіз змішався з політикою Делла; він стверджував, що терапія дала йому «базу для нового погляду на історію, такого, що не витісняє, а навпаки, доповнює марксистські погляди та переконання»{359}. Аналітик Делла, прихильник лівих, науковець, який досліджував творчість Шекспіра, доктор Сем’юел А. Таннебаум, який лікував багатьох митців, яких у Гринвіч-Віллидж жило досхочу, доводив, що молодому чоловікові постійні візити до проституток нанесуть менше шкоди здоров’ю, аніж утримання від сексу та мастурбація{360}. Делл визнавав, що в Америці домінував дух пуританізму, але він також зазначав, що в XIX столітті ця країна також було домівкою «спільноти Онейда», «рухів за вільну любов» [Вікторії] Вудгал та [Теннессі] Клефлін, як і сотень інших «закритих, але поширених культів сексу»{361}.
1 вересня, через три дні після Райхового прибуття до Сполучених Штатів, нацистські танки заїхали до Польщі і розпочалася Друга світова війна. «Через величезну відстань, — писав Райх до Лінденберґ, — війна в Європі видається нам неможливим сном. Я все ще відчуваю, що є частиною Європи, хоча й пускаю вже перші коріння в американську землю»{362}. І говорити не треба, однак, цей перехід не дався йому без труднощів: Райх відчував емоційну тривогу та напругу, яку переживали багато емігрантів: він тужив за старим світом й усе ж продовжував шукати нового початку. Райхова наука в Новій Школі розпочнеться аж наступного року, а доти він страждатиме від того, що називав «безмірною депресією».
Спустошений політичною ситуацією в Європі, Райх уперше за чотири роки провідав своїх дітей. Вони переїхали до Нью-Йорка із Енні та Арнольдом Рубенштейном ще минулого року. Райх побачив, що його діти «стримуються» та «сковані» біля нього, «добре виховані, помірковані й надмірно радісні»{363}. Їхня мати не дозволить їм відвідати його у відповідь, і він піде від них, як він писав, «духовно й інтелектуально самотнім».
Райх винайняв великий, оповитий плющем будинок у стилі Лаченс із трампліноподібним дахом у Форест-Гіллз, що в Квінз, який йому знайшла його секретарка Гертруда Ґаасланд (яка залишила Віллі Бранта, аби поїхати з Райхом до Америки). То було багате зелене передмістя у півгодинній їзді від центру міста: «Можна відчути різницю в якості повітря, щойно виходиш із метро», — писав Райх{364}. Ця територія подобалася багатьом ностальгічним емігрантам, бо ж нагадувала певні передмістя Відня та Берліна{365}. Все ж усередині Райхового будинку усі декорації та умеблювання були з Норвегії і нагадували йому про цю країну. На стіні свого кабінету, поміж фотографій його матері та Фрейда, він почепив фото Ельзи Лінденберґ і уявляв, як він писав їй у листі, що вона ось-ось увійде.
Живучи у Форест-Гіллз, Райх щораз дужче перетворювався в самітника. Його щоденник відображає перші декілька тижнів його життя там як період «гігантських метаморфоз»; то був час креативних роздумів, що нагадували тижні його ізоляції в гірському санаторії в Давосі{366}. Райхів настрій коливався від, як він казав, відчуття «турботи, сумніву, вагання… безсонних ночей… безтолковості» до моментів піднесення, коли він був цілком певним свого генія та героїчної долі: «О, так, у мене буде безліч учнів, — писав він до Лінденберґ. — Мене прославлятимуть, любитимуть; крізь літа важкої праці я наново створю навколо себе групу, що боротиметься за те, що є природно істинним»{367}.
Дім Райха повністю відійшов під потреби науки. Цокольний поверх став нашпигованою мікроскопами, електроскопами та іншими науковими прибамбасами лабораторією; його офіс на першому поверсі розділяв роль кухні й вітальні, а вільна кімната слугувала кабінетом терапії. У будинку був великий підвал — колишня кімната для ігор, — у якій Райх, очікуючи нових прихильників, встановив лавочки, що могли вмістити тридцять людей. Саме там він знову зібрав свою клітку Фарадея. Сітчаста коробка стояла прямо по центру наукової сцени — єдиний реквізит у порожньому підземному театрі.