Через місяць після звільнення із Нової Школи, батько восьмирічної дівчинки, у якої був рак, прийшов до Райха, аби обговорити можливості лікування. Чоловік тоді звертався до Американської медичної асоціації (АМА), аби більше дізнатися про Райховий бренд терапії. Там його попередили, що Райх — не лікар, й пригрозили йому арештом, якщо той виставлятиме його таким перед іншими. (Райх намагався, та йому не вдалося підтвердити свою закордонну медичну ліцензію.)
Десь приблизно в той самий час його вигнали з дому на Кессел-стрит, тому що сусіди скаржилися його домовласникові на те, що Райх тримає там своїх піддослідних гризунів. Його прихильники зібрали для нього 14 000 доларів на купівлю більшого будинку неподалік, прямісінько за рогом тенісного корту Форест-Гіллз.
Серед тих, хто скидався на позику, був і Вальтер Бріль, який щораз більше захоплювався Райхом і в якому він згодом повністю розчарувався{411}. Він намагався переконати Райха скласти державні медичні іспити, але Райх відмовлявся: як же його могли оцінювати люди, які, як йому здавалося, знали менше за нього? Хіба ж його відкриття не слугували прикладом зсуву парадигми традиційної науки?
«Спочатку я був членом групи [Райха], — Бріль пізніше писатиме у своєму дописі про Райха у “Першопрохідцях психоаналізу”, — але ставало очевидним, що відбулася зміна особистості, і він уже не був тим колишнім Райхом із семінарів психоаналітичної терапії у Відні. Поступово дійшло до того, що якщо хтось намагався дати йому якусь вартісну пораду (а такі лунали у розмаїтті категорій, наприклад, чи уникати конфлікту, як ефективніше пристосуватися до життя в новій країні, чи то припущень щодо медичного ліцензування), Райх реагував на них щораз серйознішими випадами дратівливості та ворожнечі; тепер, за такого стану справ (який не надавав підґрунтя ані для особистого, ані професійного розуміння) подальша асоціація стала неможливою й наші співвідносини завершилися».
Справи пішли так, що не надто й нагадували Райхові те, як він збирався почати в Америці усе заново, і це його трохи роздратувало. У своєму сховку в штаті Мен він написав листа до півдесятка своїх прихильників із проханням не обливатися надмірним оптимізмом щодо його ліків від раку; ні, він у їхній ефективності не сумнівався, але боявся, що чим більше надій вони на них покладають, то більш вірулентною буде їхня реакція на будь-яке розчарування. Райх писав, що оргонна терапія «точно спроможна знищити розвиток ракових пухлин. Це доведено фактом, що пухлини в усіх частинах тіла зникали, чи то зменшувалися в результаті їхньої дії. Жодні інші ліки в світі не могли заявити про такий ефект». Але Райх застерігав: «Неврози та руйнівні звички характеру ховаються за місцевими раковими пухлинами й у будь-який момент готові вистрибнути зі своєї засідки й винищити успішність нашої боротьби із пухлинами усіма можливими способами»{412}.
У «Біопатії раку» (1948) Райх складе перелік, а радше список-пересторогу ускладнень, які за певних обставин могли звести дію його фантастичного лікувального засобу нанівець. Наприклад, він писав, що акумулятор міг заряджати своїх пацієнтів сексуальною енергією так сильно, що ті просто не витримували таких її доз і згодом уникали лікування, побоюючись приладу. Ще в одному випадку оргонна терапія призвела до рецидиву дитячої клаустрофобії, що автоматично унеможливило використання акумулятора в лікувальних цілях; інколи, коли тіло вдавалося до секреції токсичних відходів, які залишалися у ньому пухлиною, що починала розсмоктуватися, вони застрягали де-не-де в тілі, що також призводило до катастрофічних наслідків. Був і пацієнт, який не звернувся до нього вчасно, бо ж дійшли чутки, що Райх — божевільний. У цьому випадку «бовкання легковажних колег коштувало людського життя», — грізно писав Райх.
У листі до своїх адептів Райх радив людям триматися гурту й гартувати себе до «плачевних втручань у їхні справи та публічної засуди», перш ніж придатність їхнього методу лікування визнає широкий загал. Їхня робота ставила під загрозу добробут індустрій медикаментів та видобутку урану, представники яких були готові на все, лиш би конкурентоспроможна оргонна радіація втихла (Едісон, казав Райх, також не надто чекав підтримки від видобувачів гасу, коли працював над своєю електричною лампою). У передочікуванні дезертирства Райх сказав тим своїм учням, які перебували в непевності, аби ті покинули його серйозний проект одразу, допоки не почалися серйозні неприємності.