Коли я зустрівся з Лорою Райх у Пітсбурзі, вона завела мову про цей інцидент. «У мене були свої причини, щоб не контактувати з ним, — сказала Лора, пояснюючи, чому в Штатах було так мало інтеракції між нею та її батьком. — Я думаю, що він був сексуальним агресором. Шкода, звичайно, але я не вірю йому. Він був дуже небезпечною, важкою людиною, і я вважаю, що він був сексуально нестабільним, і мене б геть не здивувало, якщо б я дізналася, що він чіплявся до моєї сестри, хоча, я певна, що вона ніколи б у цьому не зізналась… Я не хотіла проводити ніч у його будинку, бо вважала, що стану жертвою сексуального безладу, що панував у його житті, хоча, як на мене, це не крайня гріховність. Не знаю, чи між нами мав би місце повноцінний статевий акт, але щось він точно та й утнув би. Він і справді був сексуальним агресором, мені шкода, що кажу таке: у мене немає жодних на те доказів, але я вважаю, що так і було. Принаймні збоченцем він точно був — це щонайменше. У будь-якому разі, я не хотіла залишатися на ніч у його помешканні. Він дуже розсердився і був певен, що то моя мати ставала на заваді цьому, і йому геть не спадало на думку, що я й сама могла цього не хотіти».
Одного разу хтось навів Лору Райх на думку, що передчасний сексуальний досвід її батька в ранньому віці також можна розглядати як сексуальне насильство над ним — до цього моменту вона ніколи не розглядала це питання у такому світлі. «Цей чоловік вважав, що передчасна сексуальність була нав’язана батькові звабою від дорослих, якій той піддався. Відтак, нічого дивного в цьому немає, як психоаналітик я це розумію; коли людина стає жертвою сексуального насильства, перед нею відкривається два шляхи: тотальна фригідність або одержимість сексом… і він пішов дорогою, що вистелена сексом». На її думку, «спочатку він приміряв роль жертви, а потім нападника». «Усі ці фото моєї сестри на пляжі з Ельзою [Лінденберґ]; моя сестра… у неї вже провиднілися груди, і вона бігала пляжем голяка… Ці фото з пляжу… на кожному з них він завжди вбраний з ніг до голови… Я думаю, йому більше подобалося підглядати за тим, як збуджуються інші… збоченець».
Коли я намагався зв’язатися з Євою, у неї вже прогресував Альцгеймер — тож інтерв’ю з нею унеможливилось. Однак підозри в сексуальному насильстві виказали стежку, якою первинна тріщина дійшла до повномасштабного розколу їхньої сім’ї. Лора Райх залишилася вірною своїй матері і, здобуваючи в Нью-Йорку фах психоаналітика, та викладала в неї один із предметів. «Ми були представниками Мекки, школи, що була Меккою освіти, — Лора Райх відчинила шухлядку своїх спогадів, — або ж ми думали, що були ними, що були такими: найважливішими, найрозумнішими, найбільш ортодоксальними, найбільш правдивими». З батьком вони бачилися рідко: «Між нами промайнуло декілька сварок-вигнань. Одного разу він запитав, чи вважаю я його божевільним, і я сказала, що так. Що ж, він же хотів відвертості! Він мене вигнав, і ми не бачилися впродовж декількох років. Тож я — темна вівця сімейства Райхів. Єва обожнює його, звеличує, мов Бога чи як». У віці п’ятнадцяти років її сестра уже відвідувала лекції Райха в Новій Школі; у листопаді 1940 року Райх писав, що попри намагання Енні Райх проголосити його небезпечним та божевільним, «Єва повністю навернулася до мене». Закінчивши навчання в коледжі, Єва Райх працювала його асистенткою, аж допоки він не помер.
Шараф писав, що «Райха інколи критикували за те, що той занадто ніжно й лагідно поводився з Євою, коли та була ще маленькою дівчинкою. Райхова подруга й колишня коханка Лія Лазкі розказала Шарафу, що одного разу, поїхавши на відпочинок, майже на тиждень залишила свого чотирирічного сина Тоні з Райхами. І коли приїхала забрати його, то розкритикувала Райха за те, що він надто часто обіймає свою доньку, адже це могло стати на заваді формуванню здорових стосунків з чоловіками, коли та виросте. Він розлютився. Вона нагадала йому, що у Секс-Полі займала посаду експерта з питань виховання дітей, тож до її поради варто було б прислухатися, а той злісно відповів, щоб та не пхала свою експертність до виховання його дітей. Райхова братова (яка після загибелі його брата у віці 26 років вийшла заміж за батька Енні Райх) несхвально пригадувала, що коли Тоні та Єва роздягалися для денного сну, Райх підглядав за ними крізь замкову щілину, сподіваючись вгледіти, хто першим зробить крок назустріч сексу (дітлахи просто хихотіли собі й потім засинали). Шараф проводить паралелі між цим випадком і тим, як Райх ще малим шпигував за своєю матір’ю та репетитором.