Перебувати біля п'яного Вільгельма Райха було місією неможливою. Нализавшись, він одразу ж здіймав бучу, часто не пам'ятаючи на ранок, що накоїв. Але він добре знав, що так побив куснем арматури свого собаку Троля, що той здох.
Кожна його дружина потребувала захисту від нього… Кожну, яка жила з ВР та кохала його, він, зрештою, знищував. Коли втекла Ільзе, ВР намагався видати її за божевільну, аби її закрили в психіатричній лікарні. Коли Грета втекла назад до свого чоловіка Майрона Шарафа, ВР намагався зробити так, щоб вона привела Майрона Шарафа в ряди тих, кому місце в ізоляції для психічнохворих. Але Грета підписала заяву, в якій підтвердила, що бере чоловіка на особисті поруки, несучи повну відповідальність за нього та його дії. Ельза втекла лиш тому, що просто боялася, і їхати до Америки з ним теж відмовилася, бо всього-на-всього лякалася залишатися наодинці зі своїм чоловіком.
Я єдина, яку він не знищив. Я так і не піддалася йому — Вільгельм Райх так і не зміг змусити мене ненавидіти себе через те, що для мене він був хворим. Точно знаю, що для мене саме таким він і був».
Повертаємося до Вашингтона, де Апеляційний суд відхилив Райхову апеляцію, і, марно сподіваючись, що за розгляд його справи візьметься Верховний Суд США, Райх ще більше пішов під укіс.
На Валентинів день 1957 року він написав Едгару Гуверу: «Дуже важливо, аби ми з вами зустрілися особисто. Чи не була б ваша ласка сповістити мені, чи могли б ми, а якщо так, то коли, зустрітися. І де. Щиро ваш, Вільгельм Райх». Надіславши цей пихатий запит, через два дні Райх написав Гуверу ще одного листа, у якому поскаржився на телефонного пранкера, який, на його думку, видавав себе за Мерилін Монро; у тому листі він попереджав про «загострення безпосередньої небезпеки». Пізніше того ж дня він написав ще одного листа, в якому вже вдався до деталей про змову проти нього. «Все, що цим нишпоркам необхідно, — запевняв він, — то це лише моя голова. Вони ніколи не допетрають. Я розіслав по їхніх кабінетах фальшиві рівняння, хай трохи покрутяться як білки в колесі — цей світ уже надто довго гасає тими ж колами, і все через цих психопатів». Райх повідомляє Гуверу і про більш неминучі та апокаліптичні загрози та намагається зацікавити його справою, включивши до листа декілька кодових словечок, які просить внести до протоколу: «14:30», «Гаудеамус», «Місяць», «Протовегетація», «ло1 кр2».
Того дня, коли Верховний Суд відхилив Райхову апеляцію, ФБР одразу ж послало до його вашингтонського помешкання двох агентів, яким дали завдання допитати його і зібрати інформацію, яку Райх колись обіцяв їм. Насправді, дивно, що вони сприйняли Райхові листи достатньо серйозно, аби поїхати до нього, особливо беручи до уваги ту водичку, що в них лилася. Єва відчинила двері та запросила до усередини. Коли агенти відмовилися вписувати свої імена до його книги записів, Райх зателефонував до бюро, аби дізнатися, чи такі дійсно працюють там, і вивідати межу їхніх повноважень.
У ФБР доповіли, що, коли попросили Райха надати будь-яку конкретну інформацію щодо шпигунів чи то інших проблем національної безпеки, «суб’єкт повторно вдавався до загальностей, попри наші намагання скерувати потік його думок в єдине русло… суб’єкт перестрибував з однієї теми на іншу, й зв’язку між ними не було». Коли ж спробувли з’ясувати, для чого ж він їх викликав, Райх «просто вдавався до загальних заяв про космічну енергію, літаючі тарілки і тому подібне. При згадці про “літаючі тарілки” суб’єкта запитали, чи саме його знання про них змусило його зв’язатись із ФБР, на що суб’єкт відповів ствердно, але знову ж таки уникав конкретики».
Декілька разів Райх наголосив на прискіпливості, з якою Гувер проштудіював усі його роботи, а потім витяг на стіл 3 жовті конверти із обгорткового паперу, на яких стояла міцна воскова печать та виднілися відтиски його ініціалів. Він хотів, аби агенти віднесли один із цих конвертів Голові ФБР, на що ті відповіли: що це неможливо, допоки він не скаже їм, що всередині. Райх сповістив, що вміст надто засекречений, щоб його розголошувати (одним із тих поштових пристосунків, скоріш за все, був конверт із коричневого обгорткового паперу, який містив його звіт про спостереження за НЛО, що його Райх віднайшов вдома у Каррер: він підозрював, що вона вкрала його). Перш ніж агенти змогли промацати пакет, Райх перескочив на іншу тему.