Райхові підліткові роки були наділені добрячою порцією сексуального збентеження, яке він взяв із собою до університету. Він закохався у кузину і віддав їй усі коштовності своєї покійної матері, але от щоб поцілувати її, був надто сором’язливим. Одного разу, коли він намагався обійняти сестру свого друга, то втратив свідомість. «Мені в очах потемніло, — згадував він, пояснюючи, чому тоді дав задню, — мов за мною стояв сам диявол. Я бачив зелені та червоні ліхтарі, круглі світлі плями, мерехтливі проміння і щось біле поміж них»{55}.
Через чотири роки після смерті матері, Райхів батько втратив чимало грошей, здійснивши серію «невдалих інвестицій». Потім, перед тим, як залізти по пояс у крижаний ставок, він оформить собі страховий поліс. Може, він просто хотів порибалити, але Райх вважав, що це було зроблено лиш задля того, аби схопити пневмонію, бо ж більш очевидна форма шкоди, заподіяної самому собі, анулює страховку. Якщо це було те, чого він прагнув, то можна сказати, що свого він добився. Вже незабаром він матиме серйозне захворювання легень.
Аби вилікувати батька, Райх позичив гроші у свого дядька і вони вирушили у тригодинну подорож на південь до тірольських курортів. Райх залишив схудлого на чверть своєї ваги і закутаного в ковдру батька на одному із балконів санаторію, де він, всмоктуючи в себе сонце і дихаючи цілющим гірським повітрям, по ідеї, мав би одужати від своїх сухот. «У такому середовищі людина просто зобов’язана видужати, і я вже почуваюся дуже добре!» — оптимістично казав батько перед судомним нападом кашлю, що геть не вселяв надій у його сина{56}. Коли Райх повернувся додому, аби взяти до рук управління сімейною фермою, його вже чекала телеграма, яка сповістила, що його батько помер. Райх завжди підозрював, що той наклав на себе руки. У віці 17 років Райх став відповідальним за величезні володіння, сиротою й головним опікуном свого брата.
28 червня того ж року в Сараєві вбили ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця корони Австрійської імперії. Через місяць поліція почала розсилати повістки до війська по всій сільській місцевості, де мешкав Райх. Більшість працівників Райхової ферми, будучи впевненими в легкій перемозі, долучилися до війська. Солдатів закидали квітами, коли ті йшли строєм до бою, співаючи «Ми переможемо Росію, подолаємо і сербів, усім покажемо, що ми австрійці».
Російські війська завершили широкомасштабну операцію-захоплення східної частини Австро-Угорської імперії 18 серпня. Вже незабаром легенди про безжалісні війська російських козачків підриватимуть підвалини непорушного австрійського патріотизму. Багато заможних землевласників покинуть свої домівки, володіння і поїдуть до безпечного Відня. За два дні до початку війни тисячі євреїв, очікуючи погромів, переїхали з Галичини до Буковини (в результаті із двох областей евакуюють 400 000 біженців). У часи царату євреям було заборонено відвідувати Росію, де їм не надавали всіх громадянських прав, якими в Австрії вони вдовольнялися сповна, і євреї Галичини боялися добре відомих антисемітських настроїв російської армії. Російські війська й справді спустошували й грабували євреїв, що залишилися (текстильну крамницю батька Бруно Шульца у Дрогобичі росіяни спалили у перші дні війни).
Райх відправив свого 15-річного брата жити до бабусі (матері їхньої мами), поки сам залишився захищати ферму зі старшою за віком служницею. Він поставив діжки з міцним шнапсом обабіч дороги, що пролягала повз, аби втихомирити спраглу російську піхоту, яка проходила повз маршем, не тому, що підтримував російських визволителів, як вони себе позиціонували, а лиш тому, що йому порадили, що це допоможе уникнути розкрадання його ферми. Все ж ефект, яким невдовзі смакував Райх, набув прецизійно реверсивного відтінку. Військова дивізія, яка інтерпретувала такий жест як запрошення, зайняла позиції на ніч у житлі Райха, використовуючи усі його запаси. Хоча й до того часу Райх, здається, ставав свідком лише незначних перестрілок, східний фронт усе ж був кривавим побоїщем. У середніх числах вересня австрійці покинули Галичину, втративши 130 000 солдатів.
Взимку 1915 року німецькі війська підтримали Австрію у новому наступі, і росіяни відступили. Одного ранку Райха стягнули з ліжка два солдати і взяли його та ще декількох місцевих мешканців у полон. Райх не вбачав логіки у цій облаві — вважав, що його взяли через «припустиму важливість» його персони. Це вже була практично манія величі. Військова доктрина Росії передбачала масову депортацію євреїв до Росії (Райх полюбляв применшувати свою приналежність до євреїв); у перший рік війни 35 000 євреїв було відіслано в табори для інтернованих у Сибіру, прототипи радянської системи ГУЛАГ, яка з’явиться згодом{57}.