Декілька комуністів, які все ж прорвалися й роздали листівки членам «Шуцбунду», як казав Райх, «добряче отримали на горіхи» за свої революційні потуги. У місті заарештували шістдесятьох комуністів, якими командував виходець із Моравії Віктор Штерн, член парламенту Чехії. Навіть якщо б їм вдалося підбурити соціал-демократів до заворушень, все ще доволі двозначним було б рішення стверджувати, що Райх і його партійні товариші зазнали б успіху у каталізації подальшої революції; краще обмундировані «Гаймвер» сподівалися спровокувати таку ж бійку, яка, на їхню думку, різко перешкодила б правим звершити узурпацію влади. Злитий пресі документ, який було вкрадено із штабу «Гаймверу» в Граці, свідчив, що Ігнац Зайпель радив австрійським промисловцям взятися за спонсорування «Гаймверу», які отримували кошти ще й від італійських фашистів, і що саме він віддав наказ поліції озброїти й захищати їх. Поліція й справді проводила часті рейди зброярнями «Шуцбунду» й конфісковувала зброю, яка потім віддавалася «Гаймверу».
Райх та його друзі — сподвижники революції, як він пізніше пояснював, були сповнені переконань у тому, що «капіталізм неодмінно зазнає колапсу»{175}. Райх був незмінним учасником кожної з демонстрацій, про проведення якої оголошували в комуністичній газеті «Red Flag». Разом із безробітними, яких у Відні тепер налічувалося 100 000, Райх маршируватиме та скандуватиме «Геть капіталізм» та «Свобода та хліб». За таких оказій Райх визнавав, що почувається присоромленим через те, що мешкає в шестикімнатній квартирі, котрою снували двійко слуг; добрячу частку своїх заощаджень він пожертвував партії, сподіваючись, що це якось вгамує самобичування. Він намагатиметься не виділятися з-поміж лахмітно-одягнутих мас, натягаючи замість своєї звичайної, більш буржуазної шинелі, шкіряну куртку.
Райх гламуризував голодний до їжі і сексу робочий клас. «Злодійство, пияцтво, бійки та сексуальна брутальність — усе це було частими складовими їхнього життя, — визнавав він, говорячи про своїх пролетарських друзів. — Але, якщо взяти до уваги убогість та муки, в яких [робітничий клас] живе, то це набагато порядніші, високоморальні, жертовні й чесні люди, які свідомі того, що всі ці марнославні пихаті пузані, які жбурляють грошима й словами наліво й направо, неспроможні на що-небудь людське, і їхні сексуальні недуги набагато серйозніші, лиш вони в цьому не зізнаються»{176}. Райх говорив про сексуальні проблеми суспільства на зібраннях партії й обіцяв, що якщо б наріжний камінь сексуальних обмежень було знесено, то уся доктрина класового підпорядкування одразу ж розпалася б.
Після проваленої у Вінер-Нойштадті акції Райх намагався перевербувати певну революційну кліку, яка зародилася в Соціал-демократичній партії, до комунізму. Райх зустрічався із декотрими учасниками Соціал-демократичної Молодіжної варти, які зібрали таємну дивізію кулеметників і планували захопити центральну частину міста. То був знак дедалі більшого політичного відчаю, що став оволодівати соціал-демократами: Ігнац Зайпель вніс на розгляд екстрений законопроект, який цілеспрямовано передбачав руйнацію значних соціальних досягнень Червоного Відня, і нейтральна позиція соціал-демократів вводила їхніх послідовників у стан фрустрації. Райх власним коштом заснував те, що називав Комітетом революційних соціал-демократів; він винайняв зал для зібрань й виголосив промову-лейтмотив їхньої діяльності, критикуючи верхівку соціал-демократів й намагаючись переманити до своїх лав 2000 соціал-демократів, які прийшли на збори — здебільшого членів «Шуцбунду». «Там усі кричали; атмосфера була вибухова», — згадує Райх.