Перебравшись до Німеччини, Райх підрахував, що на той час у країні було приблизно 80 організацій, що займалися сексуальним реформаторством, в яких сумарно налічувалося 350 000 членів, а ще добре налагоджена мережа шлюбного порадництва та клінік контролю народжуваності. Це й заманило Райха до Берліна, бо ці політично розмаїті організації здебільшого займалися кампаніями, що спрямовувалися на скасування законів, які забороняли гомосексуалізм та аборт, й формували кістяк «руху за свободу»{217}.
Світовим генеральним штабом руху за сексуальні реформи був Інститут сексуальних досліджень Маґнуса Хіршфельда, що знаходився поблизу парку Великий Тіргартен й по сусідству із будинком, у якому мешкав Крістофер Ішервуд. Хіршфельд разом із Карлом Абрагамом заснував Берлінське товариство психоаналітиків 1908 року, але покинув цю справу, аби зосередитись на дослідженнях сексу; Хіршфельд, який був гомосексуалом, відстоював позицію, що консенсуальні статеві акти поміж дорослими людьми — це їхня особиста справа, яка перебуває поза законом. Фрейдові огрядний моржовусий Хіршфельд здавався у своїх окулярах «млявим та нецікавим», але він щиро захоплювався його ідеалізмом.
Інститут розташовувався в маєтку колишнього посла Франції і був оздоблений у стилі Бідермаєра: з перськими килимами, великим піаніно та скляними сервантами, що були заповнені порцеляною — від цього будівля радше скидалася на ошатне приватне помешкання, аніж на науковий інститут. Безкоштовна секс-консультація надавалася в декількох приймальнях, а в лекційній залі з публічними промовами виступали провідні сексологи того часу (щотижня відомий доктор-комуніст Макс Годанн, голова Товариства німецько-радянської співдружності, відповідав на анонімні запитання про статеве життя, які люди залишали в анонімній коробочці, що стояла в приміщенні інституту). До складу інституту входили медичні клініки для лікування венеричних захворювань та інших хвороб, що передавалися статевим шляхом, дослідницькі лабораторії, в яких Хіршфельд виводив фармацевтичні формули сумнівних афродизіаків та ліків від імпотенції, бібліотека з найбільшою у світі добіркою літератури про секс, і — неочікувана приманка для туристів — музей сексуальних патологій, що відображав наслідки ризикових бажань жителів Берліна. Там не було де голці впасти, занотував Крістофер Ішервуд, завітавши до установи, бо ж повсюди стояли садомазохістські та фетишистські снасті — батоги й ланцюги, промовисті прилади для мастурбації, вбрання ексгібіціоністів та мереживні труси, які під формою носили мачо-офіцери прусської армії і які були на них завеликі.
Райх установив зв’язок із Хіршфельдом та його інститутом ще до свого приїзду до Берліна, що забезпечило йому тісні відносини із тамтешніми колами психоаналітиків. 1930 року Райх уперше виступив на конгресі Світової ліги сексуальних реформ — організації, яку заснував Хіршфельд; і свої перші статті з сексології опублікував в інститутському журналі. Однак Райх та Хіршфельд так і не попрацювали разом у Берліні. Одразу після конгресу й до того, як Райх приїхав до Берліна, Хіршфельд поїхав у лекційний тур Америкою і вже не повернувся до Німеччини. Як гомосексуал, єврей і прихильник лівих, він був уособленням усього, що ненавидів Гітлер, на початку 1920-х його за фривольні погляди атакували нацистські бандюки й одного разу навіть проломили йому черепа; тож тепер він вважав, що місто занадто небезпечне для нього.
Беручись за продовження справи, яку полишив Хіршфельд, у січні 1931 року Райх накидав декілька пропозицій для того, що називав Асоціацією пролетарської сексуальної політики Німеччини (Секс-Пол), організації, націленої на уніфікацію різноманітних соціальних груп, що присвятили свою діяльність реформам у сферах суспільного добробуту та статевого життя. Маніфест Секс-Полу базувався на Райховій лекції, яку він прочитав рік перед тим на конференції Світової ліги сексуальних реформ. Райх закликав до:
1. Безкоштовного роздавання контрацептивів тим, хто не міг дістати їх нормальними каналами; масова пропаганда контролю народжуваності.
2. Анулювання закону, який забороняв аборти. Забезпечення правом на безоплатний аборт у державних клініках; фінансове та медичне страхування для вагітних та матерів-годувальниць.
3. Анулювання будь-якої законної дискримінації між одруженими та неодруженими. Свобода розлучення. Винищення проституції прийняттям низки економічних та сексуально-економічних рішень для викорінення її чинників.