Дев’ять десятих усіх аналітиків, які практикували в Німеччині та Австрії, уже покинули країни до березня 1938 року — дати входження нацистського маршу до Відня. Нацисти почепили свастику на фасад будинку, в якому жив Фрейд, а Анну Фрейд забрали на допит у гестапо. Фрейд писав у своєму щоденнику: «Прощавай, Австріє»{235}. Йому було 81, і остання стадія раку висмоктала з нього всі сили; штурмовики якраз грабували його квартиру, коли Ернест Джонс прийшов на порятунок. На те, щоб переконати Фрейда та його оточення виїхати з країни, Джонсу знадобилося п’ять днів. Ті, що залишилися, загинули у таборах; чотири із п’яти Фрейдових сестер померли в Аушвіці.
Перлз покинув Берлін невдовзі після Райха. Навесні 1933 року він, маючи зі собою лише 100 марок, захованих у запальничці, дістався Голландії. Його дружина, аналітик Лора Перлз пригадує: «Останні декілька наших ночей у Берліні ми провели в різних місцях. Людей витягували з їхніх ліжок у період між 3 та 4 ранку — не лише євреїв, але й людей, що були причетними до будь-яких лівих або ж комуністичних рухів». Перлз поїхав до Лондона, аби побачитися з Ернестом Джонсом, який відправив його до Південної Африки. Разом із Вульфом Сачем, ще одним заповзятим райхівцем, Перлз започаткував товариство психоаналітиків у Йоганнесбурзі. Старша сестра Перлза Ґрета не втекла й загинула в концтаборі, як і сестра Лори Перлз — разом з усією сім’єю.
Едіта Джейкобсен була однією з небагатьох аналітикинь, які залишилися в Берліні, нібито аби приглядати за своєю старенькою матір’ю; у жовтні 1935 року її спіймали в народному парку за тим, що вона допомагала розвантажувати цілу вантажівку антинацистської літератури, й заарештували за участь у «Новому початку» — німецькому підпільному русі, який очолив колишній суперник Райха у справах сердечних Карл Франк. Гестапо допитувало Едіту про її пацієнтів та їхнє статеве та політичне життя, і, попри її мовчання, одного з цих них пізніше вбили нацисти. За свої антинацистські діяння (вона написала психоаналітичну роботу, в якій описала досвід свого ж перебування за ґратами, — «Спостереження за психологічним ефектом позбавлення волі політичних в’язнів-жінок») Джейкобсен провела два роки у в’язниці Лейпцига, перш ніж 1937-го її тимчасово випустили для проходження стаціонарного лікування; з допомогою Отто Феніхеля вона виїхала до Праги, а згодом і до Америки{236}.
Щодо Райха, то він відчував, що у Відні йому не раді, і 1934 року, сівши на корабель, який ішов через Польщу, виїхав до Данії. Там, згідно з розповідями його товаришів, неформального принца психоаналітиків став переслідувати образ його батька, і він поступово втрачав здоровий глузд.
Чотири
Після того, як до влади прийшли нацисти, Данія прийняла декількох біженців з Німеччини. Попри їхнє сусідство, тільки 1680 німецьких євреїв та 142 комуністи було прийнято до країни, більшість перетнула кордон під час перших двох років нацистського правління{237}. Соціал-демократи в Данії, країні, що важко оговтувалася після депресії, започатковували соціальні реформи, які мали вивести рівень добробуту на заздрісний для іноземців рівень, і вони не хотіли брати на свої плечі ще більшого тягаря — підтримувати велику кількість емігрантів з інших країн. Ті декілька біженців, яких данський уряд прийняв, отримали лише тимчасові візи на шість місяців, які не давали їм права на роботу, і багато з них, зубожіючи в злиднях, отримали статуси безхатченків і надіялися на видатки Данського комітету євреїв та їдальні для безпритульних. Райх пригадував «щораз більше доведених до розпачу убогих осіб», які вмирали на вулицях від голоду.
Проте в данському вигнанні було і декілька німецьких інтелектуалів: журналістів, авторів, академіків, акторів, яких підтримували особисті меценати. 1933 року до Данії прибув і Бертольд Брехт, а за ним і цілий статечний потік визначних фізиків, які в результаті скооперувалися в Інституті Нільса Бора при Копенгагенському університеті. За три місяці до того Райха запросили на лекцію до Інституту Рокфеллера в Копенгагені, тож цього разу він їхав до уже заздалегідь сформованої мережі своїх прихильників. Оселився він у готелі «Вебер», що на Вестерброґаде, одній із головних артерій центрального Копенгагена, і до його нового нічлігу уже незабаром стали підтягуватися цілі потоки відвідувачів, які сподівалися полікуватися чи то повчитися в нього. У результаті метрдотель висунув йому вимогу виселитися. Райх переїхав на квартиру, яку для нього винайняв автор та секс-реформатор Джо Якобсен.