Аби проілюструвати м’язовий блок, що перешкоджає вільному потоку енергії, який курсує навколо здорового тіла, Райх намалював скетч хробака, на один із сегментів якого накинули ласо; це коробило його природно вільний звивистий рух і змушувало його безцільно метатися (подані описи його нового методу терапії були проілюстровані багатьма подібними картинками). То були якраз ті тілесні невротичні скоби, які він намагався розрівняти, аби хвилі «вегетативних потоків» сексуальної енергії могли протікати вільно людським тілом. Для Райха, як і для Мезмера, здорова людина була електричною машиною, що гармоніювала з енергіями космосу.
Райх доповідав, що попервах пацієнтів взагалі-то лякала енергія, що вивільнялася з них: «Розслаблення ригідних м’язових волокон продукувало особливі тілесні відчуття в пацієнтів, — зауважував Райх про свою нову безжалісну техніку, — а саме: примусове тремтіння й посмикування м’язів, відчуття холоду та спеки, свербіж, відчуття шпилькування й голкування, поколювання, нервового перезбудження та соматичне сприйняття тривоги [і] злості»{297}. Основною метою терапії було навчити пацієнтів контролювати ці сили, аби ті могли швиденько проходити крізь відкриті шлюзи тіла в лавині задоволення і знаходили вихід назовні крізь генітальні канали під час того, що Райх звав «рефлексом оргазму».
«Це відчуття розливалося по всьому тілу, а особливо відчувалося в геніталіях, мов приємна життєдайна течія», — писала Еллен Зіерстед, яка щомісяця здійснювала довге паломництво з Копенгагена до Осло, аби пройти терапію. «Це відчуття не завжди набувало сексуальної суті, а радше було відчуттям життєдайності та чуттєвості». Окрім цього Зіерстед додала, «що справжня мета усіх Райхових лікувальних прийомів — досягнути пацієнтом повноцінного оргазму»{298}.
Райх був певним того, що його новий метод, як то колись трапилося з аналізом характеру, був «приреченим на тавро дивакуватості». Тож, аби вберегти свою методику від перекручування іншими, аналітик подався на розробки офіційної навчальної програми для нової, за його помислами, школи терапії. Спочатку він планував назвати свою техніку «оргазмотерапією», але боявся, що народ подумає щось не те — натомість він назвав її «характероаналітичною вегетотерапією». Хоча в Райховій лабораторії суб’єктів аналізу й заохочували мастурбувати, зосереджувалася його терапія геть не на цьому. Він націлювався на покращення оргастичної потенції, але відбувалося це за допомогою масажу інших частин тіла, тобто не геніталій, з надією, що таке лікування знищить м’язові блоки. Ця відмінність була важливою для райхівців, хоча, звичайно, для їхніх критиків така політика також була доволі підхожою, бо ж тоді «мастурбаційна терапія», власне, була конкурентно спроможною школою думки.
Один із перших практиків психоаналізу в Норвегії Йоганнес Ірґенс Стрьомме був затятим захисником мастурбаційної терапії. 1932 року Стрьомме постав перед судом після того, як чоловік однієї з його пацієнток звинуватив його в тому, що він приймав «плату за аморальне лікування», й припускалося, що зваблива форма терапії, яку практикував Стрьомме, зруйнувала їхній шлюб{299}.
Протиріччя навколо практики Стрьомме зробили свій внесок у загальмований розвиток і прийняття психоаналізу в Норвегії, задавши йому недоброї слави.
Шотландський освітянин А. С. Нілл, який 1921 року заснував прогресивну школу в Саммергіллі, був однією з перших охочих жертв вегетотерапії (то був досвід не з найприємніших). Його розповідь про терапію із Райхом змальовує барвисту картину нової техніки. Нілл зустрів Райха в Норвегії 1936 року, коли його запросили на лекцію до університету Осло. Коли Нілл завершив свій виступ, голова наукового засідання сповістив йому: «Сьогодні вас слухав поважний чоловік — Вільгельм Райх». Як не дивно, їдучи тоді до Осло, Нілл саме читав «Масову психологію фашизму» і вважав Райхову працю «моральним динамітом». Після виступу Нілл запросив Райха на вечерю. Пара випивала і заговорилася до пізньої ночі. «Райху, — пригадує Нілл, як заявив чоловікові, що на 15 років молодший за нього, — ти той, кого я шукав роками, людина, яка поєднує психічне й соматичне. Чи можна мені повчитися в тебе?» Нілл повернувся до Осло наступного року і примудрився за два тижні свого перебування там провести з Райхом понад десяток аналітичних сеансів.