В окопах чекали дружинники, вони вже встигли рознести по батареї звістку про замах.
— Так. Тепер мені все ясно, — сказав Феттер. — Це, звичайно, зробили більшовики.
— А як же це більшовики потрапили у ставку фюрера? — іронічно кинув Вольцов. — Ти думаєш, що говориш?
— Ну, тоді комуністи! — не здавався Феттер.
Один з дружинників мовив тихо і байдуже:
— Комуністи? Німецькі комуністи? Та вони ж усі в концтаборах і тюрмах.
— Там їм і місце! — різко вигукнув Вольцов.
Уже майже опівночі протиповітряна служба повідомила, що швидкісні бомбардувальники ворога повертаються назад через Гельголандську бухту. Вольцов і Гольт натягли на гармату брезент.
— Якісь дивні оці дружинники, — сказав Феттер.
— Пролетарі! — зневажливо буркнув Вольцов.
Вони повернулись у барак, і Феттер увімкнув радіоприймач. Звідти, як і раніш, линули звуки маршів. Раптом Феттер схвильовано вигукнув:
— Зараз говоритиме фюрер!
Але тут навстіж розчинилися двері. На порозі виросла величезна грізна постать Кутшери.
— Увага! — крикнув Феттер.
Кутшера махнув рукою.
— Всі в їдальню! Слухати виступ фюрера по радіо!
Гольт тільки стягнув з себе важкі ковані черевики і, не роздягаючись, вклався на постіль. Він був такий стомлений і змучений, що сприймав усе байдуже, ніби відбувалося те десь далеко, на великому кіноекрані. «Все це мене зовсім не стосується, — думав він. — Зараз прокинусь і побачу: Ціше сидить на своєму ліжку і верзе усякі нісенітниці: «…нордична раса покликана запровадити в Європі новий порядок». Або щось подібне… — Гольт скочив з ліжка. — Невже все це і справді сталося тільки вчора? Цей один день — як ціле тисячоліття! Але чому ж капітан прийшов сам, а не прислав чергового унтер-офіцера?»
— Феттер! — гаркнув Кутшера, і голос його загримів, як удар гонга. — Як ви розцінюєте замах на нашого фюрера Адольфа Гітлера?
— Я? — розгублено промимрив Феттер. — Ви мене питаєте? Ви хочете знати?..
— Та ви що, спите? — вилаявся Кутшера.
— Пане капітан, — втрутився Гомулка, — за останні чотири дні ми не поспали й п’яти годин!
Кутшера повернув до нього своє коняче обличчя, але в цю мить у коридорі пролунав голос Готтескнехта:
— Пане капітан, зараз передаватимуть виступ фюрера!
В їдальні вже юрмилися стомлені курсанти, кілька обер-єфрейторів, дружинники ППО. Готтескнехт настроював великого радіоприймача, принесеного з барака капітана.
Гольт забився в куток, якомога далі від людського ока. Тут він зручно вмостився на твердому стільці. Вольцов сидів поруч з ним. Гольт дрімав. Музика, що линула з радіоприймача, присипляла. У цьому напівсні гарячково запрацювала його фантазія. Та ось маршова музика стихла. Диктор безнастанно повторював:
— Працюють всі радіостанції Німеччини.
Раптом запала тиша, довга і напружена.
«Зараз почнеться! — промайнуло у свідомості Гольта. Він схилив набік голову, намагаючись дивитись на профіль Вольцова. Його думки, спотикаючись, блукали десь на рубежі забуття. — Вольцов — найкращий воїн на батареї…»
— Німецькі співвітчизники і співвітчизниці…
«Такого заряджаючого треба пошукати!..»
— Я вже й не пам’ятаю, скільки разів на мене готувався замах… Не знаю точно, котрий раз його намагалися здійснити…
«Тобто, як це «котрий раз»? Але ж принаймні це фюрер повинен пам’ятати! Дивно. Адже таке не забувається. Я — й то запам’ятав би. Адже бомбу підкладають не кожен день!..»
Гольт широко розплющив очі. «Фюрер говорить! — збагнув він. Ці знайомі з дитинства слова мали якусь магічну силу. — і Фюрер говорить! І говорить саме сьогодні, головним чином для того, щоб…»
— …по-перше, щоб ви почули мій голос і знали, що я живий і неушкоджений, і, по-друге, щоб ви дізналися про всі подробиці злочину, нечуваного в німецькій історії…
«Гопля! Не засипати!»
— Жалюгідна групка честолюбних, безсовісних і злочинно недалекоглядних офіцерів…
Гольт здригнувся у напівсні.
— …організували змову, щоб усунути мене…
Він з усієї сили намагався прогнати сон, і це йому незабаром таки вдалося, правда, очі дуже боліли від світла, але розум на якийсь час прояснився. Було таке відчуття, ніби йому на голову вилили відро холодної мов крига води. «Офіцери? Змова німецьких офіцерів проти найвеличнішого фюрера всіх часів?»
— Бомба, підкладена полковником графом Штауффенбер-гом, розірвалася на відстані двох метрів від мого…