В кінці жовтня їх виписали. З роти прислали їхню стару форму зенітників. Медична комісія визнала їх «здатними для фронтової служби в ерзац-резерві першого розряду». Відпусток після поранення, на які вони розраховували, їм не дали. З Дрездена вони виїхали пасажирським поїздом на схід.
І от вони на величезній території казарми. їх довго ганяли з канцелярії в канцелярію, поки вони нарешті не потрапили в штабну роту.
— Зараз обід. З’явіться після обіду до лейтенанта Венерта. Ідіть!
В одному з коридорів вони раптом наткнулись на Вольцова. Високий, похмурий, у робочій формі, ішов він з повним казанком у руці.
— Я все підготував, — радісно мовив він. — Сказав Ревець-кому, що, коли він хоче мати зразкове «капральство», нехай притримає для вас місця. Ревецький — наш командир. Допотопна тварина, покруч дикого кабана з мавпою. Петер Візе також тут, уявляєш — його визнали здатним до стройової. Солдат з нього нікудишній, от інструктори й знущаються над ним. І, звісно, Феттер теж. Всі давні вояки знову зібрались докупи!
З коридора хтось крикнув:
— Во-о-ольцо-ов!
— Це він. Піду запитаю, чого йому треба. Я знову тут за ад’ютанта. Нашого командира взводу звуть Венерт, лейтенант, зовсім молодий, з Напола, фанатичний вояка. Піду запитаю, чого хоче Ревецький.
Гольт оглянув спальню і зайняв одне з двох вільних ліжок. З матраца, що лежав унизу, підвівся високий, як каланча, чоловік.
— Штабс-єфрейтор Кіндхен, — відрекомендувався він. — Можеш називати мене на «ти». Але коли звертатимусь до тебе по службі, то краще на «ви». Я тут старший по спальні. А ще інструктор по стрільбі.— Він простягнув Гольтові руку. — Я вже відвоював своє,— розповідав він з ледь помітним саксонським акцентом. — Анкілоз колінного суглоба перший сорт, повна гарантія! Здатний для гарнізонної служби в тилу довіку. В армії з тридцять восьмого. — Він знову опустився на ліжко і при цьому згорбився — такий високий був на зріст. — В мене своя невеличка фабрика, виготовляю сувеніри, чудові штучки, свинок з надписом «На щастя», фігурки в національному вбранні і ще гномиків для саду. Наш командир майор Рейгерт, оцей собака, за фахом — комівояжер. Знаєш, про що я мрію?
Після війни біля мого будинку лунає дзвоник. Я сиджу, снідаю. Дружина говорить: «Фріцхен, тебе питає якийсь пан Рейгерт!» Я беру в руки чашку кави, не поспішаючи, сьорбаю, позіхаю. І нарешті кажу: «Нехай почекає!» Чудово, правда ж?
Гольт кинув на ліжко ранець. «Ну що ж, все йде своїм звичаєм», — подумав він.
6
Гольт став новобранцем. Його називали тепер танкістом. «Танкіст Гольт!» Крокуючи з кулеметом через плече, співав на все горло: «Під далеким Седаном, серед гір і галяв, наш танкіст з автоматом там на варті стояв…» Все, що він пережив, здавалось йому грою, дитячою грою, тільки прелюдією до справжньої казарменої муштри. Тепер він рідко задумувався. Ганяли їх немилосердно, життя було нестерпно тяжке. Але танкіст Гольт уже не мріяв вирватися з цієї величезної казарми, хоч і проклинав її, мов каторгу; не мріяв позбутися своїх начальників, хоч як ненавидів їх. Він примирився і з муштрою, і з службою, і з знущанням, бо вже знав: буде ще гірше. На цей раз їх мають послати в самісіньке пекло — на Східний фронт! Одинадцята танкова дивізія, для якої тут готували поповнення, вела бої на Сході. А там в ці дні на рейх сипалися удари, що потрясали його до самих підвалин. Отже, краще не бажати ніяких змін.
Гольта вчили на стрільця-радиста. Програма була велика, і проходили її прискореним темпом. Радіоапаратура, ультракороткохвильові і середньохвильові передавачі й приймачі. Робота і обслуговування рації, настройка, зміна частоти, радіотелефон і радіотелеграф, догляд за апаратурою, усунення неполадок. Щодня дві години на ключі. Після обід вони виїжджали з двоколісним візком, на якому була змонтована апаратура, в навколишні села, вибирали захищене місце — то десь за стодолою, то на селянському подвір’ї. І зразу ж починалось: передача і прийом по радіотелефону. Але не встигали вони ще звикнути до вибраного місця, як новий наказ гнав їх далі по шосе, де гуляв сердитий листопадовий вітер.
Вечорами вони зубрили коди, як колись у школі латину. «QZL» означало «зміст незрозумілий», а щоб краще запам’ятати, вони говорили: «Квакай ціле літо!» Ніхто вже не питав: «Котра година?», а просто «QTZ», тобто «дайте час». Вони вивчали також шифрувальні таблиці для радіотелефону і радіотелеграфу та кодову сітку.
Проходили практику на бойових машинах, щоправда, застарілих, вже знятих з озброєння двадцятитрьохтонних танках III, які за браком пального ніколи не виходили з гаража. Посадка і висадка, вихід з пошкодженого танка, встановлення і зняття радіоапаратури, кулемет стрільця-радиста і баштове озброєння, наведення і заряджання гармати. Справжній рухомий танк (якщо не брати до уваги брязкаючих шасі без башт, з привареними ззаду громіздкими газогенераторами — на них навчали механіків-водіїв) Гольт за весь час бачив тільки раз. Це було, коли вони вчилися «пропускати танки через себе». Гольт пригнувся в невеличкому шанці,— голова втягнута в плечі, карабін затиснутий між колін. Широка гусениця насунулася на шанець, закрила його, обвалила на Гольта землю та пісок і знову відкрила небо. Гольт вибрався з-під землі, протер очі й побіг слідом за танком, щоб, як наказано, стрибнути на корму… А вогнева підготовка? Карабін, гранатомет, кулемети зразка 1934 і 1942 років, пістолети зразка 1908 і 1938 років, пістолет-автомат, штурмовий автомат зразка 1944 року, граната-лимонка з ручкою, ущільнений і подовжений заряди, протитанкові засоби, димова свічка, тарільчана міна, магнітна кумулятивна міна, протитанкова рушниця і фаустпатрон. Най-виснажливішими були піхотні вчення. Нічні переходи з орієнтуванням на місцевості, цілоденні, до краю стомлюючі заняття на стрільбищі, стрільба бойовими патронами в умовах, максимально наближених до бойових, захоплення цілі в трикутник, боротьба з танками на близькій відстані; потім військова гра— відділення проти відділення, під час якої дозволялось розстрілювати запаси холостих патронів штабс-єфрейтора Кіндхена, іноді в полі, а то й на вулицях сонного міста, де перелякані мешканці визирали з затемнених вікон. Навчання близького бою, удари прикладом, фехтування на рушницях; лопата як зброя, граната з ручкою замість палиці, стрільба з кулемета на бігу — одна рука під сішками, друга на спуску. При цьому треба було щосили кричати «ура». Хімічна зброя, захисна накидка, знезаражування, зміна фільтра, подання першої допомоги. І, крім усього цього, ще заняття по двох десятках всіляких тем: заходи проти шпіонажу, венеричні захворювання, служба протитанкового спостереження, тактика танкового бою на ящику з піском…