Усього сорок хвилин тривало лицедійство воєннопольового суду, без свідків, без оборонця. Смертний вирок негайно ж виконали. Це було вбивство! Ута більш не приховувала хвилювання. Голови воєннопольового суду нині вже не було серед живих. Але ж він лише знаряддя, справжній убивця — якийсь полковник, начальник розвідувального відділу армійського корпусу. Ута знала його особисто. Вона знала про нього чимало! Знала, які накази давав він каральним загонам, що були створені при корпусі ще в сорок першому році на Україні під час масового вбивства євреїв! Знала, як люто домагався цей пан, шантажуючи членів військового суду, вбивства її батька. Не тямлячи себе від ненависті, Ута якимсь притаманним лише їй жестом вхопила себе лівою рукою за горло.
— Його прізвище Гротт, і хай змилосердиться над ним бог, якщо він ще живий! Адже Черчілль проголосив у Ялті, що хто вчинив злочин, хто пролив кров, той скрізь, куди б він не сховався, у будь-якому закутку земної кулі, буде знайдений караючою рукою союзників!
Гольт стояв біля хвіртки. Ута побігла дорогою вздовж озера назустріч саням. Селянин спинив коней і простягнув їй лист.
Гольт порався біля коней. Ута, бліда від хвилювання, пішла в дім. Коли увійшов Гольт, старий сидів біля печі, а Ута за столом щось писала. Гольт зазирнув їй через плече. Це була телеграма французькою мовою. «Панові де Жакар, Дь'єз, департамент Мозель, Ельзас-Лотарінгія…» Підійшовши впритул до селянина, Ута прокричала йому в вухо:
— Зачекаєте, поки прийдуть дві телеграми-відповіді! Увечері приїдете сюди, переночуєте, а завтра вдосвіта відвезете мене в Фрейбург. У вас є якісь запитання?
— Нє-є, ніяких, — відказав старий.
Він поїхав.
Що ж це за лист, якого з таким нетерпінням чекала Ута? Чого вона не бачила у Фрейбурзі? Тепер Гольт розумів, що все це, мабуть, пов'язане з її батьком. Увечері він порпався в Утиних книжках. Гаразд, він зачекає. Колись вона таки розкриє перед ним свою душу. На поличках художньої літератури було дуже мало, переважно французькі й російські автори — від Пушкіна до Горького. В центрі стояло повне зібрання творів Льва Толстого. Крім того, тут були довідники й університетські підручники з усіх галузей науки. Невже Уту все це цікавило?
— Лист на столі,— сказала Ута.
Це був лист, надрукований на бланці: «Доктор Гейнц Гейн-ріхс, доктор Ганс Гомулка, нотаріуси, адвокати у кримінальних справах. Адвокатська контора, місто Фюрт».
Гольт був вражений.
— Ти листуєшся з доктором Гомулкою?
Він прочитав:
«Вельмишановна фрейлейн Барнім! Можемо Вас повідомити, що ми нарешті встановили місцезнаходження розшукуваного Вами пана Г. Але оскільки Г. перебуває поза межами дії німецького правосуддя і є загроза, що він може назавжди уникнути відповідальності, ми вважаємо за необхідне зустрітися з вами особисто, аби разом вжити енергійних заходів. Не хочемо приховувати, що у нас дуже мало надій досягти успіху без допомоги французьких військових властей. Лист мосьє де Жакара з Дь’єза до мосьє Абера в Фрейбург з проханням допомогти Вам у Вашій справі міг би в значній мірі сприяти тому, щоб Вашою справою зацікавились військові власті. Будь ласка, попросіть телеграмою, щоб мосьє де Жакар надіслав такого листа прямо на адресу нашої контори. Після того як надійде цей лист, а про це ми повідомимо по телеграфу, чекаємо Вас для термінової наради у Фрейбурзі.
З глибокою повагою
Гейнріхс і Гомулка, адвокати»
— Візьми мене з собою у Фрейбург! — попросив Гольт.
Ута не відповіла, навіть не підвела очей від прядки. Гольт підійшов до вікна і втупився поглядом у темряву ночі. Він вдивлявся у своє відображення в шибці, в чуже, незбагненне обличчя. Потім попростував до книжкових полиць і, засунувши руки в кишені, неуважливо заходився пробігати очима корінці книжок.
Ріхард Гольт. Ні, він не помилився — ім'я його батька. Гольт дістав з полички одну книжку, другу, наносив їх на стіл цілу купу і з важким почуттям став переглядати. Ось кілька зброшурованих сторінок: «Спеціальний випуск журналу іммунобіології, рік видання 1929…» «Доктор медицини і філософії Ріхард Гольт, ординарний професор бактеріології Гамбургського університету… Про спонтанні коливання опсонічного показника при локальних стафілококкових інфекціях у морських свинок…»