Гольт, не дочекавшись кінця танцю, повів Інгрід Тредеборн у салон, а звідти в зимовий сад. Дорогою він перечепився через кадіб з пальмою і, притиснувши Інгрід плечима до кахельної стінки, поцілував її. Дівчина не пручалася і відповіла йому поцілунком. Він просунув правицю їй за спину, а ліва рука потонула у її пишному волоссі. Інгрід міцно обвила його шию.
— Йди перша, а я за тобою, — сказав Гольт. У темряві він бачив, як вона поправляла зачіску, чув її дихання. І ось Гольт лишився сам.
Він запалив сигарету і кілька хвилин зачекав. Ні, так з першого разу не буває! Вона, безперечно, цьому від когось навчилася! Він пригадав слова Геннінга, Штеффенгауса й інших. Ні, всі вони на щось натякали! Хто зна?
Гольт повільно ішов салоном. В музичній кімнаті музики складали свої інструменти. Крізь розчинені двері він побачив Інгрід. Вона стояла в передпокої серед гостей, що слухали Штеффенгаусівські анекдоти, яких у того був невичерпний запас. А в кабінеті, зовсім одна, сиділа Гітта Тредеборн. Вона зіщулилась у кріслі, палила сигарету і дивилась на Гольта.
Він не міг удати, що не помітив її, але щоб не образити дівчину остаточно, підійшов і невимушено запитав:
— Коли їдемо звідси?
— Як тільки-но Фред витрусить увесь запас своїх дотепів, — відповіла вона. — Чому ви не сідаєте? Фред завжди знаходить кількох дурнів, котрі ще не чули його історій. При цьому всі їх він вичитав із збірника «Солдатський гумор», виданого польовою поштою у 1942 році. Я цю книжечку знаю. Гумор там і не ночував. — Усе це вона говорила стомлено й байдуже, з непорушним виразом на обличчі. Однак на Гольта поглядала визивно. — Так, з гумором це не має нічого спільного, — повторила Гітта. — Гумор мусить бути запальний, він мусить охоплювати все єство людини. — А що Гольт тільки чемно посміхався, Гітта продовжувала: — Слухайте уважно! Того, що я зараз вам розповім, не знайдете у жодній книжці.
Гольт чекав. «Увага! — насторожено подумав він. — їй щось від мене потрібно!»
— Виходжу я одного разу на вулицю, — розповідала тим самим стомленим голосом Гітта, — і бачу: стоїть вельми елегантний чоловік і тримає на поводку ердель-тер’єра. І раптом пес біля самого нашого будинку присідає посеред тротуару і справляє нужду. Що ж я зробила? Я підійшла до чоловіка й сказала йому: «Пробачте. Чи не можна мені дещо у вас запитати?» — «Будь ласка, люба фрейлейн!» — вигукнув він. Я й кажу йому чемно, як тільки можу: «А чому б вам, любий пане, раз ви були такі ласкаві, що дозволили мені звернутися до вас із цим запитанням, не повести свого чудового ердельтер’єра, щоб він зробив свою справу не на тротуарі, а в стічній канаві?»
Гольт на весь голос зареготав. Гітта Тредеборн холодно глянула на нього. Жоден мускул на її обличчі не ворухнувся.
— Той пан аж за живіт брався від сміху. Оце я називаю гумором. Смішно? — А коли у вас прямо запитати: чи хороше було в зимовому саду з Інгрід? Що ви на це скажете?
На щось подібне з її боку він таки чекав. Зараз її обличчя аж пашіло від ненависті, і Гольт мимохіть похитав головою.
— Шкода, — промовив він, — але коли ви сподіваєтесь, що я від цього гумору «візьмуся за живіт», то марно. А на відповідь від мене ви, напевно, й не розраховуєте?
— Ні,— смиренно сказала вона. — Але в мене є ще веселіший жарт! Його я вам піднесу згодом. А зараз лише скажу, що людині властиво помилятися. Правда, пане Гольт?
Гітта була зовсім не така п’яна, як йому спершу видалося. Але, прикриваючись гордовитістю, вона не тямила себе від люті й образи. Він здогадувався, куди вона веде, і різко підвівся.
— Сподіваюсь, ви ще матимете нагоду розповісти свій веселий анекдот, — сказав він. — Боюсь тільки, що для мене він буде не дуже новий.
І Гольт пішов од неї. Гітта зловтішно засміялась йому вслід.
Гості роз’їжджались. Гольт охоче поговорив би віч-на-віч з Інгрід, але не траплялося нагоди. Штеффенгаус і Геннінг відвели його вбік. Штеффенгаус був п’яний мов ніч і ледве тримався на ногах.
— Отже ми снідаємо у мене вдома з дівчатами Тредеборнів і крихіткою Вульф, — сказав Геннінг. — Брат залишив її одну, а сам уже з кимось ушився.
Гольт обернувся до Штеффенгауса:
— Чоловіче божий, і ви хочете сісти за кермо? Та це ж приведе до катастрофи!