— Чого ти скалиш зуби, шмаркач! Видно, що там, у вогні, немає нікого з твоїх близьких!
Вольцов, вражений докором, стрибнув у окоп, але Гольт схопив його за руку:
— Опам’ятайся, Гільберт!
За три дні фрау Ціше відзначала свій день народження. Прийшовши до неї, Гольт, на превеликий жаль, застав там повну кімнату артистів і танцюристок з балету. Це зіпсувало йому настрій. Помітивши Гольтове невдоволення, фрау Ціше підсіла до нього і кілька хвилин умовляла:
— Адже нічого не вдієш. Не можу ж я їх вигнати! Потерпи трохи. А незабаром я знайду можливість, і ми з тобою знову чудово проведемо кілька днів.
Спересердя Гольт чарку за чаркою пив французьке вино, якого у фрау Ціше були, напевне, невичерпні запаси. Він навмисне не запрошував її до танцю і весь час крутився біля сп’янілих хористок, проклинаючи все на світі і картаючи себе самого. Він відчував себе чужим серед оцих людей, та й фрау Ціше здавалася йому якоюсь чужою і далекою. Раптом Гольт вирішив піти звідти і став квапливо прощатися. Вона з докором у голосі шепнула:
— Зачекай! При першому ж сигналі тривоги я всіх їх випроваджу.
— Мені час на батарею, — уперто відповів він. Вона зметнула вгору брови і здивовано подивилася йому вслід. Усвідомлення того, що він її образив, принесло Гольтові деяке вдоволення. У темному коридорі він ненароком сполохнув якогось вусача, що затискував у обіймах молоду хористку. Гольт одягнув шинель.
— Вже йдете, камрад? — запитав вусатий.
— Я вам не камрад! — зневажливо відрубав Гольт.
Другий чоловік, у цивільному, тягнув п’яним голосом:
— Сьогодні пан… завтра пропав! Наш Велика Німеччина… ви його теж знали, гренадер-танкіст, загинув!
Гольт грюкнув дверима. Майже два тижні він нічого не чув про фрау Ціше, а потім все ж подзвонив їй.
Морози тривали аж до кінця лютого. Не вистачало палива, і всі мерзли, навіть у бараках. Вольцов крадькома зірвав дах з будиночка на садовій дільниці і напхав у грубу дощок і толі.
— От бандити! — розкричався капітан, коли до нього прийшли скаржитися. — Ламають на паливо садові будиночки, у яких живуть потерпілі від бомбардувань! Звичайно, це Вольцов. Якщо ви ще раз зірвете дах, я посаджу вас під арешт!
Але ніхто не сприйняв цієї погрози всерйоз. Між Кутшерою і Вольцовом уже давно встановилося повне взаєморозуміння.
В кінці лютого почалися відлиги, і територія батареї перетворилася на справжнє болото. А потім настала сонячна, по-весняному тепла погода. Зенітники тепер цілу добу не відходили від гармат. Ночами англійці з повітря вели неприцільне масове руйнування великих міст, а вдень блакитне весняне небо мережили сотні американських бомбардувальників. Вони налітали у супроводі розвідників і засипали бомбами міста, промислові центри, залізничні і шосейні дороги. У сорок третьому році нальоти здійснювалися здебільшого вночі, а тепер все змінилося.
На батареї щодня по чотири рази оголошували повітряну тривогу. Об'єктом нальотів тепер все частіше ставала Рурська область. Витрати снарядів непомірно зросли, і робота по вивантаженню боєприпасів дедалі більше витісняла шкільні заняття. Від самого голландського кордону і аж далеко на схід велися запеклі повітряні бої. Щодня падали на землю підбиті чотиримоторні «мустанги», винищувачі «фокке-вульфи» і «месершміти». А ворожі бомбардувальники безборонно летіли своїм шляхом.
Гольт лежав на постелі, у нього боліло в грудях. Вранці їм робили щеплення проти віспи чи проти дифтерії, ніхто точно не знав. Вольцов щось читав. Феттер грав у скат з Кіршем і Цемцьким.
— Знову збили сім літаків, — пропищав Цемцький. — Коли-небудь на це повинні звернути увагу! — Він слухав повідомлення штабу підгрупи. Іноді за день в їхньому десятому секторі збивали до десяти, а то й дванадцяти літаків.
— Наша протиповітряна оборона з сотні ворожих літаків збиває приблизно п’ять, і це практично майже нічого не означає,— зауважив Гомулка.
— Гомулка все підраховує по-єврейському, — подав Ціше зі свого ліжка голос. — Знову підриває нашу обороноздатність!
— Гляди, щоб ми не підірвали твою обороноздатність палицею! — пригрозив йому Феттер.
Сигнал тривоги вигнав їх з кімнати. Уже біля гармати, одягаючи на голову каску, Гольт подумав: «Звідки Зепп бере оті цифри?»
Вольцов розповідав їм про становище на фронтах:
— Ви навіть уявити собі не можете, що твориться на Сході! Я прочитав статті кількох воєнних коментаторів. У зведеннях верховного командування цього немає. Між південним і центральним відрізками фронту росіяни вбили клин завширшки в триста кілометрів! Ми втратили Житомир, втратили Кіровоград і Кривий Ріг.