— То відійдіть трохи вбік. Справді, не можна ж стояти так близько навіть коли персональна опіка. Побігайте трохи. Рухаємося ми по полю мало. Та й лікарі рекомендують більше руху…
— А ви?
— Не турбуйтесь, мене зараз непокоять інші проблеми. От ви думали над тим, що, обмежуючись завданням будь-що забити гол, ми себе надто спрощуємо? Певне, треба ставити ще якусь мету або надзавдання?..
— У мене завдання тільки вас тримати.
— От бачите, як вузько. І вам цікаво? Адже наскільки краще грати вільного захисника. До речі, читали про вільний графік роботи? Працюєте у зручний для вас час, але з вогником, з віддачею. Чому б і нам це не запровадити? Нащо обов'язково відбувати на полі два тайми. Вийди хоч на десять хвилин до кінця, але забий гол! Непогано?
— Не знаю. У мене мета — не дати вам забити. Особливо у останні десять хвилин.
— Не турбуйтесь; мене наприкінці другого тайму замінять, я маю до інституту бігти, на другу пару.
— То побіжимо у штрафний майданчик? Здається, буде кутовий,
— Ви як хочете, а я триматимуся ближнє до роздягальні. Скоро перерва. Все одно кутові подавати ніхто не вміє. А найголовніше —мало, по-моєму, у нас мислячих гравців, мало футболістів, які по-справжньому думають на полі... А ось і свисток. Якщо ви не втомились, у другому таймі продовжимо бесіду.
ВОГНИК
Віктор з гордістю натиснув кнопку свого новенького «Рубіна». Минула хвилина, друга, але ні очікуваного новорічного «Голубого огонька», ні просто вогника на екрані не з'являлось. Телевізор був німий, як болільники після гола, забитого у ворота улюбленої команди на останній хвилині матчу. Замовкли і гості.
— Гарненькі жарти! — сказав Микола, першим отямившись від шоку, — Ти що, не міг перевірити його заздалегідь?!
— Тільки вчора працював, слово честі, — здивовано здвигнув плечима Віктор,
— З моїм «Славутичем» поза минулого Нового року точно такий випадок трапився, — заспокоїв Павло, — Тільки сіли за стіл, а запобіжник — бах-трах! — і згорів. А запасного нема,
— Жах! — вигукнула вразлива Марина.
— Нічого подібного, — розсудливо провадив Павло. — Адже оповідають, були часи, коли Новий рік без телевізора зустрічали... Отож ми спочатку «Що, де, коли?» організували...
— Ти говори, та не заговорюйся. — пробурчав Микола. — Сам сказав, що телевізор не працював...
— А ми і без телевізора «Що, де, коли?» чудово провели. Самотужки. Потім співали, танцювали, у фантики грали. Не встигли у зіпсований телефон наговоритися, дивимось — вже ранок.
— Нам ще зіпсованого телефону бракує! — спалахнув Микола. — Замість того, щоб історії вигадувати — телевізор полагодив би. Ти ж інженер.
— А навіщо його лагодити? — всміхнувся Павло. Просто Вітя забув шнур у розетку ввімкнути.
Господар, кинувся до телевізора, і за кілька секунд екран засвітився. Гості полегшено зітхнули. Ще б пак, до Нового року залишалось п'ять хвилин.
ПОРАДА
— Алло, Наталю, привіт!
— Здрастуй, Оленко, сто років твого голосу не чула!
— Так тебе ж неможливо на місці застати!
— Кручусь, як дзиґа! Адже ми у центрі, то там щось викинуть, то там, то у майстерню збігаєш, то у перукарню.
— А як твій шеф?
— Звичайно, особливого захоплення не висловлює, косяки кидає. Але ми його дружині іноді беремо, щоб не скиглив... Хоча, напевно, він би її так мовчав — інтелігент, голосу на жінку підняти не може.
— Щаслива! А я про перукарню навіть не мрію. Не до зачіски. Дихнути нема часу, стільки справ.
— Та ти що?
— Серйозно. О восьмій ранку починаю, І до вечора навіть у дзеркало на себе глянули інколи.
— Жах! Так-бо й опуститись недовго! Бач, не поталанило тобі з начальником.
— Який начальник? Я ще не працюю, з дитиною вдома сиджу.
— Вдома?.. Ну, тоді ти сама винна. Моя тобі порада: виходь скоріше на роботу... І по дому встигатимеш, і себе доглядатимеш як належить.
ОБРЯД
Вікторія Євгеніївна у Палаці урочистих подій мала добру репутацію. Щодня, крім понеділка, вона реєструвала певну кількість бажаючих зв'язати себе узами Гіменея. Робила це завжди з посмішкою, поздоровляла без шпаргалки, щиро, наче намагалась не відбити у молодих бажання відвідати цей чудовий палац ще раз. .На превеликий жаль, реклама діяла і часто-густо молоді повертались, але вже в іншому наборі.