Посходились понад став,
«Bci по грошу!» - каже,
Bci по грошу i дали.
«Іди ж,- кажуть,- враже!»
Але циган на коня:
«Cпacибi вам, люди!
Toгдi піду по воді,
Коли зима буде!»
ЦИГАНСЬКИЙ ХРЕСТ
Стоїть циган на ніiгy,
Мужик проїжджає.
«Чи не хочеш ти хреста?» -
Мужика питає.
«Чом не хочу?» - каже той,
«То дай десять грошей,
Будеш такий мати хрест
Хороший-хороший!»
Дав десятничка мужик,
А циган на штуки:
Гугуп наознак у сніг
I розкинув руки.
I легенько устає,
Устав та й регоче.
«Ото,- каже,- тoбi хрест,
На cнігy, панотче!»
ЦИГАН-ПАСІЧНИК
Раз бaгатi хазяї
Цигана приймали
I тут йому, на біду,
Щільник меду дали.
Розсмакував бiciв син
То все, було, ходить,
Стане, шельма, під вшікном
Та й «меду» заводить.
Що не гнали хазяї -
Ніяк відігнати,
Ото його до джмелів
Здумали післати.
Питається сам хазяй:
«Хочеш меду, враже?»
«Чом не хочу, тату мій,
Хочу»,- циган каже.
«То возьми ж coбi дупло
3 медом i пчолами».
Циган його ухватив
Руками й ногами.
«А де ж, тату, то дупло?..»
«Отам серед ліса!
Гляди ж, мухи не дрочи
Та не згадуй бica!»
Побіг циган, такий рад,
Що мед буде їсти.
Серед лісу стоїть дуб -
Давай по нім лізти.
Прилізаеє до дупла,
Моститься, небора,
А в дуплi джмелі-джмелі
Гудуть, аж говорять.
Тілько руку до дупла -
Вони й забришніли
I, як чорнеє рядно,
Цигана обсіли.
I шпигнув його їден.
«Господь,- каже,- з вами!»
Шпигнув другий. «Та піди ж
До божої мами!»
Далі кілька вже ураз
Цигана кусає.
«Та ідіть-бо до святих!» -
Циган промовляє.
Далі видить неборак,
Що вже й пухне губа.
«Тепер,- каже,- к чорту йдіть!»
Та шелеп iз дуба!
ХОЛОДНО
Сидить голий циганчук,
Аж мало не плаче,
«Тату,- каже,- холодно!
Зуб до зуба скаче».
А той йому поясок:
«Та на! Не журися!
Коли тoбi холодно,
То підпережися».
ЦИГАНСЬКИЙ НАЙМИТ
Оддавав у наймити
Циган свого сина.
«Та він,- каже,- буде в вас
Предобра дитина!..
А як коли зноровить
Та їсти не схоче -
Не жалуйте, прошу вас,
Нагаєм, панотче!
Та все йому говоріть:
«А їж-таки, враже!»
А робити - чорт iз ним! -
Не силуйте!» - каже.
ДУДКА
Сидить бідне циганя,
Попхинькує стиха.
А сопляк йому під носом
Аж замерз, до лиха,
А другеє циганя
Біду потішає:
«Ото,- каже,- наш Роман
Яку дудку має!»
ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ
Розказував циган раз
За смерть свого сина:
«Щеніхтo так не вмирав,
Як моя дитина.
Тільки-то вже смерть прийшла,
А він на всю хату:
«Люльки, люльки! - закричав.-
Люльки,- каже,- тату!»
Приніс йому таки сам,
А синок, небога,
Тілько раз coбi пакнув
Та й пішов до бога!»
ВАРЕНА СОКИРА
Прийшов москаль на постій,
Заглядає в очi:
«Свари, бабка, што-нибудь!»
А бабка не хоче.
«Нема!» - каже. - «Как не быть?»
«А нема нічого!»
«Та ну, бабка, не шути!»
«Та нема ж, їй-богу!»
«Так и нет суда на нет!..
А тапор имееш?»
«Та сокира десь була!»
«А вады нагрееш?»
«Та нaгpiю; що ж з води?»
«Ничаво, паладим,
Лиш бы тапор та вада,
Что-нибудь да сладим!»
Горить вогонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
«Теперь, бабка, если б так
Хоть крупы немного...
Энто было б знаешь что?
Ану-ка, ей-богу!»
Гішла баба до сіней,
Пригорщу приносить,
Але москаль, бiciв син,
Сальця iщe просить.
Внесла баба i сальця,
А далі до юшки
Підкинула i сама
Солі та петрушки.
I все її на yмi
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.