«Нащо ж тебе, мужика,
Господь на cвіт сотворив?»
«Щоб неславив козака,
Щоби панщину робив!»
ТУРЕЦЬКА КАРА
Взяли турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили
Та й довбнею i женуть,
А той тілько каже:
«Та бий piвнo, коли б’єш,
Не милися, враже!»
13 окт[ября]
ПИЛИПОН
Як то за все хапаються
Tiї пилипони,
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
От поправив, що там було,
До попа вертає.
«Що ж, ти,- каже,- все поправив?» -
Піп його питає.
«Да все, батька! У Варвары
Башмак доработал,
Богоматери на лоне
Младенца сработал.
А чтоб батька мне маленько
На водку прибавил,
То я сзади уж и духу
Три перья приставил!»
14 окт[ября]
ХРАБРИЙ ЛЯХ
Здибалося два ляшки.
Їден i хвалився,
Як недавно на війні
3 козаками бився.
«Juz to,- каже,- dtugo mniе
Nie zapomnа wrogy,
Bo psiawiaram moze stu
Odrаbatem nogi!»
«Co to nogi? - каже той.-
Glowy rаbac bylo!»
«I ja chcialem, bracie moj.
Ale glow nie bylo»
____________________________
Каже: «Знатимуть мене
Козацькі пороги,
Бо я з coтнi козаків
Поодтинав ноги».
«Що то ноги? - каже той,-
Голови їм було!»
«I я то xтів, брате мій,
Та голов не було».
ГОСПОДЬ ДАВ
Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
I хату убогу.
Аж вертае за ciм літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі -
Хати не пізнає.
Його хата - як вінок,
Новенька, біленька...
«А звідки то,- запитав,-
Голубко сивенька?»
«А то,- каже,- господь дав
За твою дорогу!»
Козак шапку підійняв.
«Слава ж,- каже,- богу!»
Входить в хату - скрізь лавки
I столи xopoшi,
А на столах i лавках
Валяються гpoшi.
Глянув козак навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
«Звідки ж то?» - питає,
«I то,- каже,- господь дав
За твою дорогу...»
Козак хрест святий поклав.
«Слава ж,- каже,- богу!»
Коли гляне у куток -
Аж дітей копиця...
«А то звідки?» - «Господь дав!» -
Каже молодиця.
А той носом покрутив.
«Добрий,- каже,- тато!..
Але,- адже,- на сей раз
Порався багато!..»
БАРАН
Набілив жид мідяків,
І тілько смеркає -
Все то бідним мужикам
За срібло спускає.
А сам-то він був купець
І торгував м’ясом,
То, бувало, що не крав,
То купував часом.
Ото колись уночі,
Тілько що ліг спати,
Хтось стукає у вікно,
Проситься до хати.
«Хто?» - питається жидок,
«Я,- каже,- пустіте!
Може, треба барана?
Барана купіте!»
Пустив його у корчму,
А той мішок з себе.
«От вам,- каже,- і баран.
Купіть, коли треба!»
«А що хочеш?» - «Три копи!»
Жид мацнув руками,
За барана заплатив
Трьома копійками.
Сам не світить, бісів син,
А той не говорить,
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.
А комора у купця
Була і крамниця,
А часами заодно
Була і різниця.
Упустили барана,
Мужика не стало,
Чи спав купець, чи не спав,
Але вже світало.
Купець живо захопив
Всі свої прибори.
Живо капці - та й бігцем
Біжить до комори.
Але тілько одчинив -
Ахнув неборака:
Йому замість барана
Скочила собака.
І пропав його баран,
Але й того мало:
Із комори з бараном
І м’яса не стало.
РОЗМОВА
Прибув Мошко із Варшави
Та й людей дурив,
Що ніби він у столиці
З крулем говорив.
«А як же ви говорили?» -
Якийсь запитав.
«О, ми славно говорили,-
Мошко відвічав.-
Я казав усе крулеві:
«Ура» та «ура!»,
А воно мені казало:
«Дурак» та «дурак!»
НАДГОРОДА
Раз топився грубий лях,
Став репетувати;
Мужик один і побіг
Пана рятувати.
За чуприну ухватив,
З води витягає,
Пан дякує мужику,
Грошей добуває...
Аж надходить другий лях.
«Со to?» - запитався.
«Taż wyciаgnаl z wody mnie!» -
Грубий обізвався.