— Так. Щоб вийти за нього заміж.
— Ага! — сказала Бланка.
— Саме так. Після навернення в грецьку віру її шлюб з кузеном Пуатьє вважатиметься недійсним, вірніше, сумнівним за православними канонами, і будь-який грецький єпископ може звільнити її від усіх зобов’язань, що накладені на неї колишнім шлюбом.
Філіп схвально гмикнув:
— Хитро задумано. Таким чином, наші втікачі незабаром одружаться і, якщо їхній задум увінчається успіхом, за рік стануть правителями Далмації та Герцеговини. Що ж, непогано. В плані свого суспільного становища кузина Ізабелла небагато втрачає… крім істинної віри, звичайно, — додав він, лукаво поглянувши на Бланку. — Та й кузен Ерік не схибив, закохавшись в Ізабеллу Юлію, - її родове ім’я Філіп промовив з особливим притиском.
— Про що ти? — запитала Гелена.
— Здається, я розумію, — озвалася Бланка, докірливо дивлячись на Філіп. — І в усьому він шукає політичне підґрунтя, нестерпний такий!… А втім, кузино, в цьому щось є. Балканські слов’яни, хоч вони й грецького віросповідання, політично більше тяжіють до Рима, ніж до Константинополя, а тому шлюб кузена Еріка з троюрідною сестрою правлячого імператора значно зміцнить його позиції.
— Ах! — в удаваному відчаї сплеснула руками Гелена. — Чому тоді я не втекла з Еріком! Я ж двоюрідна сестра Авґуста Юлія.
Всі троє весело розсміялися, і останні хмари над їхніми головами розсіялися.
— До речі, — спитав Філіп. — Коли вони втекли?
— Сьогодні вранці, о восьмій годині, коли товариство ще міцно спало після вчорашньої пиятики. Кузен Ерік залишив для Марґарити листа, в якому повідомляє, що змушений негайно повернутися на батьківщину, і всіляко перепрошує за свій квапливий від’їзд. А що стосується Ізабелли, то вона „хворітиме“ до завтрашнього вечора — на той час вони з Еріком вже мають бути в Беарні…
— Чорти лисі! — не дуже ґречно перебив її Філіп. — Чом тоді вони не звернулися до мене? Я б…
— Я в цьому не сумнівалася, кузене, тому й переконала Еріка скоригувати свої плани, вибравши трохи довший, але безпечніший шлях. Замість прямувати до Барселони, він надіслав туди гінця з наказом для капітана свого корабля негайно відплисти до Порт-Вендора, а дворяни з його почту, що залишилися в Памплоні, мають приєднатися до нього та Ізабелли в Лурді…
— Я зараз же напишу розпорядження комендантові лурдського ґарнізону…
— Не варто, кузен. Це вже зроблено.
— Ким?
— Паном де Шатоф’єром.
— То він у курсі?!
— Так. Я порадила Ерікові довіритися твоєму конетаблю, і він послухався моїй поради. Ґраф Капсірський люб’язно погодився допомогти їм і дав супровідного листа, яким наказується комендантам всіх ґасконських ґарнізонів всіляко сприяти нашим утікачам і забезпечити їм надійну охорону, поки вони не зійдуть на Еріків корабель.
А Філіп похмуро похитав головою:
— Бачу, у вас все враховано, і на мене нічого не залишилося… Проте ні! Дещо все ж залишилося. Я візьму під свій захист Ізабеллину покоївку. Коли ґраф де Пуатьє дізнається, що вона покривала свою пані, то напевно захоче її порішити.
Гелена всміхнулася:
— І це враховано, кузене. Відсьогодні дівчина перебуває в мене на службі, і за її вчинки цілком відповідаю я. По суті, вона виконує мої накази.
— Ех! — зітхнув Філіп. — Гаразд, здаюся.
— І все-таки, — промовила Бланка. — Чому Ізабелла довірилася саме тобі? Чому не своїй сестрі?
— Ну, передусім, Марія вчора багато випила, а до того ж, уночі в неї був Фернандо. От Ізабелла і звернулася до мене, адже я відома авантюристка. — Гелена дзвінко розсміялася. — Окрім всього іншого, за мною був невеликий боржок.
— Це щодо Гамільтона? — поцікавився Філіп.
— Точно. І ти, либонь, думаєш, що в мене з ним роман?
— Я вже й не знаю, що думати, — чесно признався він.
— Скоро дізнаєшся. Скоро всі дізнаються. Це буде ще один сюрприз… — Гелена встала з ліжка і розправила сукню. — Ну, добре, я побігла. Бачу, кузене, ти вже наївся і тепер поїдаєш поглядом Бланку… Ні-ні, все гаразд. Не запевняйте мене, що моя присутність вам не заважає. Не люблю лицемірства, повторюю, хай навіть з найкращих спонукань. Я й так засиділась у вас, а мені треба ще розшукати Рікарда. Боюся, він знову налигався до чортиків. — Вона скрушно зітхнула. — Бідолашний мій хлопчик! Ума не приберу, що мені з ним робити. Останнім часом він поводиться так дивно, що я… Ой! Я знову розбазікалася. Будь він неладний, мій довгий язик! Всього найкращого, друзі.
З цими словами Гелена квапливо вийшла із спальні, але хвилю по тому вихором увірвалася назад і застала Філіп та Бланку, що стояли біля ліжка й цілувалися.