— А вам не все одно? — спитав він. — Чи не однаково вам, хто буде вашим королем, коли у вас буде така королева?
Секретар міської управи згідно кивнув.
Розділ LVII
Викриття
Біля вхідних дверей Жоанниних покоїв стояло кілька озброєних вартових. Не відповідаючи на їх привітання, Марґарита вихором увірвалася всередину, проминула передпокій і опинилася в яскраво освітленій кімнаті, де вже перебувало п’ятеро молодих людей. Ґастон д’Альбре й Ернан де Шатоф’єр сиділи на канапі, затиснувши між собою, мов у лещатах, Фернандо де Уельву. Навпроти них у кріслах розташувалися Філіп та Сімон. Відкинувшись на м’які спинки, вони очманіло дивилися на Фернандо, ніби не вірячи своїм очам.
— Де Жоанна? — спитала Марґарита, перевівши подих після швидкого бігу; щоки її палали гарячковим рум’янцем. — Вона жива?
Філіп повернув до неї голову і мляво зронив:
— Не турбуйтеся, кузино. З нею все гаразд.
— То де ж вона?
— У Бланчиних покоях… Прошу сідати, принцесо. Бачу, ви дуже втомилися.
Марґарита опустилась у вільне крісло поруч Сімона.
— Ви схопили кузена?
— Так, пані, — відповів Ернан. — Схопили.
— І де він?
— Перед вами.
— Що?!! — вигукнула Марґарита, вражено втупившись у Фернандо. — Ви, кузене?!
— Він самий, пані. Кузен, та не той, кого ми чекали.
— Пречиста Діва Памплонська!… Ні, це неймовірно!
— А проте це факт, — сказав Філіп. — Ми взяли його на гарячому, коли він ввійшов до спальні кузини Жоанни і схопився за кинджал.
— Ось, — промовив Ернан, вказуючи пальцем на тумбу біля канапи. — Це той самий кинджал. Як я й передбачав, з вензелем віконта Іверо на рукояті.
Марґарита встала з крісла і підійшла до тумби.
— Так, — здивовано промовила вона. — Це один з Рікардових кинджалів… А це що таке? — Вона взяла до рук важкий залізний прут, завдовжки фута півтора і не менше за півдюйма діаметром.
— Його ми також вилучили в дона Фернандо, — відповів Ернан.
— До зубів озброївся, падлюка! — з глибокою відразою додав Сімон. — І все для того, щоб убити беззахисну жінку.
Марґарита упустила прут на підлогу і у відчаї поглянула на Фернандо:
— Але навіщо, кузене? Навіщо ви хотіли вбити Жоанну? Що вона вам зробила?
— Самі спитайте в цієї сучки! — злобно відповів Фернандо. — Тепер вона вам все розповість — і про мене, і про свого брата. А я не скажу нічого. Будьте ви прокляті!
Марґарита скрушно зітхнула і, похнюпившись, повернулася на своє місце.
— Треба розпитати Жоанну, — сказала вона. — Їй напевно щось відомо.
— Якраз цим зараз і займається Бланка, — відповів Філіп. — Кузен де Уельва відмовляється будь-що говорити, мовляв, кузина Жоанна однаково все знає, а сам він не збирається рити собі могилу. Мабуть, боїться зізнатися в тому, про що Жоанні невідомо.
— Правда, спочатку його високість з переляку зробив одну вельми цікаву заяву, — озвався Ернан.
— Яку?
— Ось дослівно: „Це Александр! Це він намовив мене вбити їх“.
— Їх? - перепитала Марґарита. — Кого ще, крім Жоанни?
— Дон Фернандо відмовився давати роз’яснення. Щойно я спитав: „Навіщо?“ — він як води в рот набрав. Та особисто для мене в цьому немає ніякої загадки. Коли ви ввійшли, пані, я саме пояснював друзям, що кинджал призначався пані Жоанні, а прут — віконтові Іверо.
— О, Боже!
— Так, принцесо. Дон Фернандо збирався вбити ґрафівну, а всю провину за це перекласти на вашого кузена Рікарда.
— Але як?
— Елементарно. Гадаю, що план був такий: спочатку дон Фернандо вбиває пані Жоанну і залишає в її тілі кинджал, що належить віконтові, а його самого щосили б’є прутком по голові — або в потилицю, або в скроню. Потім вимазує кров’ю який-небудь предмет у спальні — кут стола, поруччя крісла, одвірок дверей, чи ще щось на зразок цього, — і спокійнісінько йде геть, прихопивши з собою прут. А вранці, виявивши в спальні ґрафівни два тіла, всі подумали б, що це пан віконт убив пані Жоанну, але в останній момент вона відштовхнула його, чи, може, він сам втратив рівновагу — так чи інакше він впав, ударився об щось головою і також помер. Так би мовити, його спіткала кара Божа на місці злочину.
— Пречиста Діва Памплонська! — повторила Марґарита. — Але ж…
— Ви хочете сказати, що тоді виникло б законне питання: що спонукало Рікарда Іверо піти на вбивство пані Жоанни? Зловмисники передбачили і це. У тому пакеті, де буцімто… До речі, Сімоне. Пакет у тебе?
Сімон ствердно кивнув, видобув з-за вилоги камзола грубенький пакет і мовчки передав його Ернанові.