Я благополучно дістався призначеного місця зустрічі, але оскільки Деї Торіс і Соли там не було, я завів своїх тварин у вестибюль однієї з великих будівель. Припустивши, що хтось із інших жінок того ж дому міг зайти поговорити з Солою і тим затримати їхній вихід, я не відчував надмірної тривоги, аж поки не минула майже година, а вони так і не з’явилися. Коли ж проповзли ще пів години, мене охопив тяжкий неспокій. Раптом нічну тишу прорізав звук наближення цілого загону; за шумом я зрозумів, що це не втікачі, які потайки прокрадаються до волі. Невдовзі загін порівнявся зі мною, і з густої тіні входу я помітив зо два десятки озброєних вершників. Проходячи повз, вони вронили кілька слів, від яких моє серце підскочило аж до горла.
— Він, швидше за все, домовився зустріти їх відразу за містом, тож... — Більше я не почув, вони проїхали далі. Але цього було достатньо. Наш план розкрито, і тепер шанси на порятунок від жахливого кінця стали зовсім мізерними. Єдиною моєю надією було непоміченим повернутися до покоїв Деї Торіс і дізнатися, яка доля її спіткала. Проте зробити це з двома монструозними тоатами на руках, коли місто, ймовірно, вже підняте на ноги звісткою про мою втечу, було завданням не з легких.
Раптом мені прийшла ідея. Спираючись на знання архітектури цих давніх марсіанських міст, де в центрі кожного кварталу був порожній двір, я навпомацки рушив крізь темні зали, кличучи великих тоатів за собою. Їм було важко протискуватися крізь деякі дверні отвори, але оскільки будівлі, що виходили на головні вулиці, були спроектовані з розмахом, вони змогли пролізти, не застрягши. Так ми нарешті дісталися внутрішнього двору, де, як я і очікував, ріс звичний килим мохоподібної рослинності — він забезпечить їх їжею та водою, поки я не зможу повернути їх до загону. Я був упевнений, що тут вони поводитимуться так само тихо й спокійно, як і всюди; шанси, що їх знайдуть, були мізерними, адже зелені люди не мали великого бажання заходити в ці дальні будівлі, де водилося єдине, що, на мою думку, викликало в них почуття страху — великі білі мавпи Барсума.
Знявши сідла, я сховав їх відразу за задніми дверима будівлі, через яку ми увійшли, і, випустивши звірів, швидко перетнув двір до тильної сторони будинків на протилежному боці, а звідти — на паралельний проспект. Вичекавши у дверях, поки не переконався, що ніхто не наближається, я перебіг на інший бік і через перший же вхід потрапив у наступний двір. Таким чином, перетинаючи двір за двором із мінімальним ризиком бути поміченим на перехрестях вулиць, я безпечно дістався до подвір’я позаду помешкання Деї Торіс.
Тут, звісно, були звірі воїнів, що квартирували в сусідніх будинках, і я міг очікувати зустрічі з самими воїнами, якби увійшов через низ. Але, на моє щастя, я мав інший, безпечніший спосіб дістатися верхнього поверху, де мала бути Дея Торіс. Приблизно визначивши, яку саме будівлю вона займає (адже я ніколи раніше не бачив їх із боку двору), я скористався своєю неабиякою силою та спритністю і стрибнув угору, вхопившись за підвіконня другого поверху, яке, як мені здалося, було в тильній частині її апартаментів. Підтягнувшись і залізши всередину, я почав потайки пробиратися до фасадної частини будівлі, і лише коли майже дістався до дверей її кімнати, голоси дали мені зрозуміти, що вона не порожня.
Я не кинувся всередину стрімголов, а прислухався, щоб переконатися, чи там Дея Торіс і чи безпечно входити. Добре, що я вжив цієї перестороги, бо розмова, яку я почув, велася низькими гортанними чоловічими голосами, а слова, що зрештою долетіли до мене, стали вчасним попередженням. Говорив вождь, даючи накази чотирьом своїм воїнам:
— І коли він повернеться до цієї кімнати, — казав він, — а він обов’язково повернеться, коли не знайде її на околиці міста, ви вчотирьох маєте кинутися на нього й обеззброїти. Якщо донесення з Корада правдиві, знадобиться спільна сила вас усіх. Коли міцно зв’яжете його — несіть до підземель під покоями джеддака й надійно прикуйте ланцюгами там, де його можна буде знайти, коли забажає Тал Хаджус. Не дозволяйте йому ні з ким розмовляти й нікого не впускайте сюди до його появи. Небезпеки, що дівчина повернеться, немає — на цей час вона вже в обіймах Тал Хаджуса. І нехай усі її предки змилуються над нею, бо Тал Хаджус не знатиме жалю. Велика Саркоя виконала шляхетну нічну роботу. Я йду. Якщо ж ви не впіймаєте його, коли він прийде — я доручаю ваші тіла холодному лону Ісс.