Невдовзі доповіли, що мене ніде немає: ані в палаці, ані в моїх колишніх казармах. Кантос Кана знайшли й допитали, але він не знав нічого про моє місцеперебування, а про моє минуле сказав лише, що зустрів мене нещодавно в полоні у вархунів.
— Стежте за цим іншим, — наказав Тан Косіс. — Він теж чужинець, і цілком імовірно, що вони обидва з Геліума. Де один — там рано чи пізно знайдемо й іншого. Почетверити повітряний патруль! Кожен, хто залишає місто повітрям чи землею, має підлягати ретельній перевірці.
Увійшов черговий посланець із новиною, що я все ще в межах палацових стін.
— Обличчя кожної особи, що входила чи виходила з палацу сьогодні, було ретельно перевірено, — доповів він, — і жодне не збігається з описом нового падвара гвардії.
— Тоді ми скоро його впіймаємо, — задоволено прокоментував Тан Косіс. — А тим часом ми вирушимо до покоїв принцеси Геліума і самі допитаємо її. Можливо, вона знає більше, ніж хотіла сказати тобі, Нотане. Ходімо.
Вони вийшли, і оскільки надворі вже панувала ніч, я легко вистрибнув зі своєї схованки й поспішив на балкон. Людей майже не було. Обравши момент, я швидко вискочив на верх скляного муру, а звідти — на проспект за межами палацової території.
РОЗДІЛ XXIII
Не намагаючись ховатися, я поспішив до нашого помешкання, де, як я був упевнений, знайду Кантос Кана. Наблизившись до будівлі, я став обережнішим, оскільки справедливо розсудив, що за місцем стежитимуть. Кілька чоловіків у цивільному одязі вешталися біля головного входу, інші були з тилу. Єдиним способом непомітно дістатися верхнього поверху, де розташовувалися наші кімнати, було пройти крізь сусідню будівлю. Після тривалих маневрів мені вдалося вибратися на дах крамниці за кілька будинків звідти.
Стрибаючи з даху на дах, я невдовзі дістався відчиненого вікна будинку, де сподівався знайти геліуміта, і за мить уже стояв у кімнаті перед ним. Він був сам і не виказав подиву з моєї появи, зауваживши лише, що чекав мене раніше, оскільки моя зміна мала закінчитися вже давно.
Я зрозумів, що він нічого не знає про події дня в палаці, а коли я розповів йому все, він прийшов у неймовірне збудження. Звістка про те, що Дея Торіс пообіцяла свою руку Саб Тану, приголомшила його.
— Це неможливо! — вигукнув він. — Це нечувано! Будь-яка людина в Геліумі радше обере смерть, ніж видати нашу любу принцесу правлячому дому Зоданги. Вона, мабуть, збожеволіла, якщо погодилася на таку жахливу угоду. Ти, хто не знає, як ми в Геліумі любимо членів нашої правлячої династії, не можеш збагнути всього жаху, з яким я споглядаю цей нечестивий союз.
— Що можна вдіяти, Джоне Картере? — вів він далі. — Ти людина винахідлива. Невже ти не можеш придумати спосіб врятувати Геліум від цієї ганьби?
— Якщо я зможу наблизитися до Саб Тана на відстань удару меча, — відповів я, — я вирішу проблему Геліума, але з особистих причин я б волів, щоб удар, який звільнить Дею Торіс, завдав хтось інший.
Кантос Кан уважно подивився на мене, перш ніж заговорити.
— Ти кохаєш її! — сказав він. — Вона знає про це?
— Вона знає, Кантос Кане, і відштовхує мене лише тому, що дала слово Саб Тану.
Цей шляхетний чоловік схопився на ноги і, вхопивши мене за плече, підняв меч, вигукуючи:
— Якби вибір залишили за мною, я не зміг би знайти кращої пари для принцеси Барсума. Ось моя рука на твоєму плечі, Джоне Картере, і моє слово: Саб Тан загине від мого меча заради моєї любові до Геліума, до Деї Торіс і до тебе. Цієї ж ночі я спробую дістатися його покоїв у палаці.
— Як? — запитав я. — Ти під пильним наглядом, а небо патрулюють учетверо сильніші загони.
Він на мить замислено схилив голову, а потім підняв її з упевненим виглядом.
— Мені потрібно лише пройти повз цю варту, і я знаю як, — нарешті сказав він. — Мені відомий таємний вхід до палацу через шпиль найвищої вежі. Я натрапив на нього випадково одного дня, коли пролітав над палацом під час патрулювання. Наша служба вимагає перевіряти будь-що незвичне, а обличчя, що визирає зі шпиля високої вежі палацу, здалося мені вкрай незвичним. Наблизившись, я виявив, що власником того обличчя був не хто інший, як Саб Тан. Він був трохи збентежений тим, що його викрили, і наказав мені мовчати, пояснивши, що хід із вежі веде прямо до його покоїв і відомий лише йому. Якщо я зможу дістатися даху казарм і взяти свою машину, я буду в покоях Саб Тана за п’ять хвилин. Але як мені вийти з цієї будівлі, якщо вона під охороною, як ти кажеш?