Не знаю, чи говорив я раніше, але я абсолютно не пам'ятаю своє босоноге дитинство. Мені здається, що його у мене навіть і не було. Я завжди почувався тлустою і непривабливою креатурою, що давало Вірі можливість розважати нас усякого роду теоріями.
Інколи, як вітер доносив до нас запах свіжофарбованих вікон із Нордланду, їй спадало на думку, що я — кіт-мутант. Річ у тім, що блогасловенний Нордланд довгий час являвся місцем, куди, наче прочани до Лурду, стікалися радіологи з усього світу, а особливо з Японії. Ввічливі, коректні, вдягнуті у свинцеві штанцята. Ця остання деталь виплила лише через кілька років, як один із них увійшов, так би мовити, у інтимний контакт з гарненькою місцевою молодичкою, і це саме вона забила на сполох до усіх громадських організацій, як ото Green Peace і таке інше, і вони прислали своїх незалежних експертів, і у тих експертів позашкалювало усі гейгеровські лічильники і повилазили очі від жаху, і вони домоглися переселення нордландців на нове безпечне місце. Тому і називався, власне, Нордланд тепер за поштовим довідником Н.-Нордланд, де літера «Н» могла означати як «Новий», так і «Нерадіоактивний». Нордландці завдяки тому адюльтеру отримали величезні субсидії на будівництво, і це якраз і дало поштовх їхньому процвітанню і невтомному будуванню. Центральну площу вони назвали Марія-плац, і то не на честь діви-Марії, а на честь невірної Зеппової дружини, котра на сіновалі пробувала стягти з ошелешеного японця свинцеві трусики, а маленький провулочок назвали Проспектом подружньої невірності, але потім, через постійні скарги мало не зрадженого Зеппа (бо Марія так і не спромоглася ті штанцята з японського ученого-радіолога стягнути), що він ті скарги слав аж до Організації об'єднаних націй і Європейського патентамту, щиро вважаючи, що то є асоціація, яка патронує інститут подружнього життя, і, як не дивно, саме понервовані співробітники патентамту і допомогли Зеппові у вирішенні тієї проблеми, так от, той провулочок, що на той час і правда виріс до проспекта, перейменували у Провулок Подружньої вірності.
Я вибачаюся за таке відхилення від фабули мого роману, але без цього невеличкого історичного екскурсу мені було б важко пояснити читачеві Першу Теорію Походження Нашого Котика-Любчика, як то називала її Аліна. Так от, існують певні докази того, що я народився і виріс, або просто виріс, або жив якийсь час на території того радіоактивного полігона, що туди так охоче стікалися учені з усього світу, збираючи на тому невеличкому і для них благословенному клаптику матеріали для своїх дисертацій, заміряючи штангенциркулями здоровенні, наче яблука, суниці, і розміром із добрячого гарбуза яблука (останні були джерелом особливої гордості нордландців, бо учені переконали місцеве населення, що двохпудові моркви з бадиллям баобаба і трирогі корови із чотирма рядами дійок на гігантському вимені, котрі давали, до речі, до ста літрів молока на день), одним словом, уся та дивина являється результатом вигідного географічного розташування, наявністю регулярних опадів, і, головне, працьовитості місцевих бауерів. А як коли з курячих яєць вилуплялися хижого вигляду покручі, у яких як і було що пташиного, то це страусячі хвости (що їхнє пір'я нордландці продавали паризьким капелюшникам) або як коли-не-коли народжувалися сіамські, але не близнюки, а трійні або і більше число дивно зросшихся немовлят (яких за добрі гроші охоче відкупали бродячі циркачі і учені-генетики), то і тут учений світ находив учене пояснення — статистичний викид із вибірки. Отож, перше пояснення мого походження було таким — я і був отим статистичним викидом, не зрозуміло було тільки, чому мене, замість продати на досліди ученим, намагалися втопити у річці, звідки мене й виловив дід Панас.
Була і інша теорія мого босоногого дитинства, згідно з якою я був креатурою, вичарованою кимось із рутландців для їхніх заклинань чи пророчеств. Найімовірнішим було схрещення кота з людиною, або людини з котом, бо ж відомо, що на генетичному рівні людина являється найближчою до кота.
І третя теорія полягала в тому, що я — то просто прибулець. Ну, знаєте, як воно буває — космічний корабель із якоїсь там Альфи, Бети чи Епсілон Центаври. Тоді помилки пілота чи ще яка неприємність. Корабель — на друзки. А мене, миле дитя, що народилося у польоті, встигають викинути, перед падінням надавши більш-менш пристойного для даної планети вигляду. А що часу обмаль і комп'ютери вже працюють абияк, перевантажені керуванням корабля у екстремальних умовах, то, знову ж таки, припускаючи, що коти — то цивілізовані прибульці, якими аж кишить на цій планеті, об яку вони ось-ось гепнуться, а людей тут теж не менше, ніж котів, отож, говорила Віра, могло статися, що перевантажені комп'ютери не встигли розібратися, хто із тих двох категорій населення планети міг би прийняти мене у свої обійми і піклуватися найкраще, і пішли на компроміс, щоб було, просто кажучи, і вашим і нашим. Отож, я був, згідно із Третьою Теорією мого походження, не мутантом чи покручем, а посланцем, так би мовити, іншої, вищої цивілізації. Зрозуміло, чому мені та теорія подобалася найбільше.