Я натяг на голову простирадло і обмірковував практичний бік справи. Я погодився б, власне, і на платан, що ріс перед будівлею, але думка про те, що на ту сторону виходять вікна Аліни, а попід самим платаном робить ранкову гімнастику Віра, втримували мене від цього неестетичного рішення. Бачите, я все-таки став великим естетом завдяки доброму вихованню моїх королев.
Через ті розмірковування час було втрачено, бо я почув як Віра вибігла із пансіона, а Аліна за моєю стіною почала сопіти і крутитися у ліжку. Одним словом, вони застукали мене на гарячому, як я почав зв'язувати Алінині панчохи.
— Яка ж ти свиня, любчику, — сказала Аліна. — Чому ти завжди вибираєш найкращу пару?
— Він не свиня, а естет, — одповіла Віра.
Ця жінка завжди розуміла усі порухи моєї загалом нескладної душі, чи дідько його знає, що там нами рухає.
— А я ж тобі казала учора, з'їж перед сном банан, — додала вона.
Річ у тім, що вона була прихильницею серотонінової теорії, за якою дисбаланс серотоніну штовхає особу до суїцидного вчинку. Врешті, як встановив її добрий приятель, отой що розробляв Теорію Парного Випадку, тож, як він практично установив, у мозку дев'яносто п'яти відсотків самогубців, а ви можете повірити, що тої статистики він набрав чималенько, так от, у їхньому мозку не вистачало серотоніну, тієї субстанції, що уявлялась мені схожою на сірку з моїх вух, які я мав чистити час від часу за вимогою моїх приятельок. І ота речовина містилася у бананах, чому, потрібно розуміти, жителі усіх бананових республік, як і жителі тих країн, що банани ревно імпортують, відзначаються життєрадісністю і оптимізмом.
— А я завжди казала, що своєчасно зроблений клістир чудово розсіює думки про самогубство, — вставила Аліна, прихильниця середньовічних, добре випробуваних засобів, — і якщо ти ще раз поцупиш мої панчохи, то я власноручно ставитиму тобі отой дійовий засіб.
Але я, власне, збирався розповісти не про клістир, а про героїчний вчинок Віри. Спробую перескочити на кілька днів уперед, до благословенної країни басків, що так зачарувала моїх королев вродливими хлопцями, а мене граційними повіями. Ми сиділи у невеличкому ресторанчику, переповненому туристами, і Аліна бідкалася, що нам дістався столик поруч із якоюсь просто-таки середньовічною убиральнею, де на вході не сидить підстаркуватий красень у адміральському мундирі, а замість порцелянових унітазів набудовано дерев'яні насісти і смердить, що аж нудно. За той недовгий час наших розкошів у Парижі вона якось звикла до шику і забула, що вбиральні у ресторанах без п'яти зірочок можуть пахнути чимось іншим, між лавандою чи магнолією.
Аліна страшенно діяла на нерви Вірі, старанно перелічуючи усі ті п'ятизіркові вбиральні, де їй пощастило підводити собі очі, аж раптом…
Ми троє прикипіли очима до постаті, яка вродилася на прямокутнику розчахнутих дверей. Такого вродливця світ іще не бачив. Навіть Аліна, за якою впадали, за її словами, найгарніші чоловіки Парижа, перестала мучити нас переліком туалетних кімнат.
Вродливець із талією тореро і головою мікелянджелівського Давида попростував до нас і всівся за сусіднім столиком. Єдине, що якось дисонувало у ньому, була невеличка валізка, яку він недбало засунув під стіл. Мої дівчата геть сказилися, бо перейшли на французьку і зачали називати одна одну «mа cherrie».
Красень із станом тореро встав і пройшов повз нас до туалетної кімнати, прихопивши валізку. За якийсь час він вийшов звідти і всівся за другим столиком, тим що був до нас трохи ближче. Доки Аліна намовляла мене запросити його до нашого гурту, до ресторану на мотоциклі підкотив приятель нашого тореадора і махнув йому рукою, викликаючи на кілька хвилин для дружньої балачки. Аліна аж зомліла, бо той другий був іще гарнішим, а Віра, я уже знав це з мого досвіду, підібралася, наче пантера, що кожної миті скочить із засади на молодого бичка і перегризе йому карк.
Усе, що я оповідатиму далі, трапилось у одну секунду, але моє перо потребуватиме для цього цілого абзацу. Отже, наш красень, неспішно підійшовши до ще більшого красеня-приятеля, скочив раптом на заднє сидіння мотоцикла і той скаженим конем рвонув з місця, одночасно з цим Віра блискавкою метнулася до сусіднього стола, вхопила валізку першого красеня, що він її чомусь забувся, тоді шугонула до вбиральні і майже одночасно звідти вискочила, а вже тоді крикнула, не пам'ятаю вже якою мовою, але так, що уся зала її зрозуміла — лягай! — потягла нас обох під стіл, і за якісь долі секунди…